Азово-Кубанський артезіанський басейн

Басейн приурочений до похованої частини Українського кристалічного щита і півд. частини Російської платформи з докембрійським підмурівком, Скіфської плити з епігерцинською складчастою основою і Зах.-Кубанського передового прогину. З півдня обмежений мегантиклінорієм Вел. Кавказу, зі сходу — Ставропільським підняттям, з півночі і півд.-сходу – зануренням Вел. Донбасу, з заходу – акваторією Азовського моря. У бас. виділено 18 водоносних комплексів. Осн. експлуатаційні водоносні комплекси приурочені до середньо-верхньопліоценових (кімерійський, куяльницький, краснодарський горизонти) і понтичних пісків, пісковиків і вапняків на глиб. 100-500 м; потужність комплексів відповідно 550 і 400 м. Дебіт свердловин самовиливом до 250 л/с, сер. питомий дебіт 0,1-2,3 л/с, коеф. Водопровідності–1000-8000 м²/доб. Води прісні або маломінералізовані (0,5-1,5 г/л). Інші палео-, мезо- і кайнозойські осадові водоносні комплекси загальною потужністю до 3000 м залягають на великій глибині, менш водовмістні (питомі дебіти 0,01-1,2 л/с) і більш мінералізовані (від 0,5 до 3-5 г/л і більше). Води нерідко термальні (60°C і більше). Регіональна область живлення всіх комплексів і горизонтів півн. схил Вел. Кавказу, правобережжя Ниж. Дону; області розвантаження–Азовське море, ниж. течії pp. Кубань, Дон, Манич. Природні ресурси підземних вод 259,4 • 107 м³ на рік (з них неогенові водоносні комплекси — 1,6 млрд; палеогенові– 571 млн, мезозойські–343 млн, палеозойські–77 млн); прогнозні експлуатац. ресурси — 110х10⁷ м³ на рік. Підземні води бас. інтенсивно експлуатуються числ. свердловинами для господарських та побутових потреб та техн. водопостачання; в бальнеології.

Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.