Азот (підприємство)

Черкаське відкрите акціонерне товариство «Азот» — одне з найбільших підприємств в Україні з виробництва мінеральних добрив, іонообмінних смол, капролактаму та іншої хімічної продукції. Його будівництво розпочалось у 1962 році, а 14 березня 1965 року колективом видано перший аміак.

Нині ВАТ «Азот» — це 43 виробничих структурних підрозділи, що розмістилися на площі 500 га. У товаристві працює 4,5 тисяч осіб.

Виробничі потужності при повному завантаженні можуть давати у рік близько 3 мільйонів тон мінеральних добрив. Частка українського ринку — 25 %. Якість продукції повністю задовольняє працівників сільського господарства України та СНД. Постійна активність ВАТ на світових ринках дозволяє йому також мати стабільний збут добрив у країнах Європи, Азії, Америки. Продукція черкаських хіміків експортується до таких країн «далекого зарубіжжя»: Словаччини, Угорщини, Болгарії, Франції, Ірландії, Німеччини, Китаю тощо[1].

У серпні 1962 року Постановою Ради Міністрів Української РСР № 923 затверджено проектне завдання на будівництво заводу азотних добрив Черкаського раднаргоспу в місті Черкасах.

У вересні 1962 року закладено перший камінь у фундамент майбутнього заводу, і того ж року розпочалося масштабне будівництво аміачного виробництва потужністю 108 тисяч тон на рік. Тоді ж, у 1962 році прийнято Постанову Ради Міністрів СРСР № 171 «Про розширення виробництва іонообмінних матеріалів в 1962–1965 роках».

У травні 1963 року прийнято Постанову Ради Міністрів УРСР № 559 «Про об'єднання заводу азотних добрив із заводом іонообмінних смол, що будується», i таким чином було визначено повну остаточну назву підприємства — Черкаський хімічний комбінат.

У грудні 1964 року введено в дію відділення з виробництва аміачної води потужністю 432 тисячі тон на рік, 14 березня 1965 року — здано в експлуатацію першу чергу виробництва аміаку потужністю 108 тисяч тон щороку й отримано перший аміак.

1967 року введено в дію дослідно-промисловий цех виробництва іонообмінних смол, а в наступному, 1968 році, — головний цех з виробництва катіоніту потужністю 2680 тон на рік і в грудні цех з виробництва карбаміду потужністю 360 тисяч тон на рік.

У травні 1970 року введено в дію другу чергу аміачного виробництва потужністю 400 тисяч тон аміаку на рік, згодом цех слабкої азотної кислоти потужністю 360 тисяч тон на рік, цех з виробництва аміачної селітри потужністю 450 тисяч тон у рік.

У 1972—1973 роках введено в дію потужності третьої черги виробництва аміаку потужністю 400 тисяч тон на рік, цех з виробництва аміачної селітри потужністю 900 тисяч тон на рік, цех з виробництва слабкої азотної кислоти потужністю 720 тисяч тон на рік, у травні 1973 року була отримана перша мільйонна з початку пуску цеху, тонна карбаміду, а у червні того ж року — перша мільйонна, з початку пуску цеху, тона аміаку.

Центральна прохідна

1975 року введено в дію виробничі потужності з виробництва аніоніту, а Черкаський хімічний комбінат перетворено на Черкаське виробниче об'єднання «Азот».

1976 року підприємство нагороджено Орденом «Знак Пошани», а 1979 року — виробничому об'єднанню присвоєно ім'я Комсомолу України[2].

1979 року введено в дію цех з виробництва аміаку потужністю 450 тисяч тон на рік, а 1980 року введено в дію цех з виробництва карбаміду потужністю 330 тисяч тон на рік.

У 1984—1985 роках введено в дію виробництво капролактаму потужністю 50 тисяч тон на рік.

У 1987—1988 роках введено в дію цех з виробництва карбаміду потужністю 330 тисяч тон на рік, а 1988 року — цех побутової хімії.

1990-ті роки стали найважчими в історії підприємства. Руйнувалися усталені економічні зв'язки, змінювався підхід до ведення бізнесу. В період, коли вся країна переживала кризу, Черкаський «Азот» зумів зберегти кваліфіковані кадри і не допустити падіння обсягів виробництва. В цьому велика заслуга тодішнього Генерального директора об'єднання Бориса Райкова.

Вже за часи незалежності України, у липні 1993 року було введено в експлуатацію виробництво карбамідо-аміачної суміші КАС-32 потужністю 180 тисяч тон на рік. У грудні 1995 року Черкаське виробниче об'єднання «Азот» перетворено у Відкрите Акціонерне Товариство «Азот» (ВАТ «Азот») міста Черкас.

На початку 2000-х років введено в експлуатацію лінію з кристалізації капролактаму.

Наприкінці 2000-х років ВАТ «Азот» у числі перших серед підприємств хімічної галузі України долучився у підготовчий процес щодо виконання умов нового європейського законодавства REACH (реєстрація, оцінка, дозвіл на виробництво і використання хімічних речовин), який набрав чинності з 1 червня 2007 року, що є необхідною умовою для експорту продукції за кордон, зокрема до країн ЄС[3].

На початку 2011 року Голова Ради директорів Групи компаній Group DF, власник холдингу OSTCHEM Дмитро Фірташ придбав ВАТ «Азот» у харківського олігарха Олександра Ярославського. Вартість заводу не розголошується, однак відомо, що Ярославський прагнув отримати за «Азот» USD800 млн і залишився задоволений результатом угоди[4].

Голова Ради директорів Групи компаній Group DF, Голова Федерації роботодавців України Дмитро Фірташ виступає за те, щоб містоутворюючі і великі підприємства допомагали містам, в яких вони розташовані. Так, в рамках соціальної програми «Збережи своє місто» [5], ініціатором якої став Дмитро Фірташ, підприємство провело ремонт Будинку культури «Дружба народів», площі та фонтану перед ним[6]. Також підприємство надало фінансову підтримку місцевій школі-інтернату в розмірі 500 тис. грн.[7]. Підприємства Group DF систематично допомагають дитячим установам. Зокрема, Черкаський «Азот» з моменту входження в холдинг OSTCHEM (квітень 2011 року) виділив понад 1,3 млн. грн для надання матеріальної допомоги школам, дитячим садкам і дитячим будинкам. На території підшефної підприємству Черкаської спеціалізованої школи № 18 відбулося відкриття нового дитячого ігрового майданчика, подарованої підприємством «Азот» Це не перший дитячий майданчик, встановлена «Азотом» у Черкасах, проте він відрізняється тим, що виготовлений на самому підприємстві. У комплект входять гірки, містки, спуски, лази, гойдалки[8]. Також підприємство надало фінансову підтримку місцевій школі-інтернату в розмірі 500 тис. грн.[7].

• Рівнеазот
• Сєвєродонецьке об'єднання «Азот»
• Сумихімпром
• ДніпроАзот

• Воловиков О. М. Черкаське виробниче об'єднання «Азот» // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 12., К., 1985, стор. 275
• Офіційна веб-сторінка ВАТ «Азот»
• Історія ВАТ «Азот» на Офіційна веб-сторінка ВАТ «Азот»