Айбек Єгипетський
Айбек, аль-Малік аль-Муїзз Із ед Дін Айбек аль-Джавшангір аль-Туркмані ас-Саліх[2] (араб. الملك المعز عز الدين أيبك التركماني الجاشنكير الصالحى) — перший султан з мамлюкської династії Бахрітів у Єгипті. Правив у 1250–1257 роках. Був зведений на престол мамлюками після загибелі останнього аюбідського султана Туран-шаха. Айбек вів успішну боротьбу з прихильниками старої династії, які закріпились у Палестині. 1253 року він придушив велике повстання бедуїнів. У цілому внаслідок його політики територія мамелюкської держави помітно збільшилась. Айбек був убитий своєю дружиною та співправителькою Шаджар ед Дурр. На момент смерті йому було близько шістдесяти років. У Айбека було кілька синів, серед яких Насир ад-Дін хан і аль-Мансур Алі. П'ятнадцятирічний Алі став новим султаном.
| Айбек الملك المعز عز الدين أيبك التركماني الجاشنكير الصالحى | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1250 — 1257 | |||
| Попередник: | Шаджар ед Дурр | ||
| Спадкоємець: | Мансур Алі | ||
| Смерть: |
10 квітня 1257 Каїр, Єгипет | ||
| Поховання: | Каїр | ||
| Національність: | Туркмени | ||
| Країна: | Мамлюкський султанат | ||
| Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
| Рід: | Бахріти | ||
| Шлюб: | Шаджар ад-Дурр[1] | ||
| Діти: | Мансур Алі | ||
Примітки
Джерела
- Монархи. Мусульманский Восток VII–XV/Бахриты (рос.)
- Irwin R. The Middle East in the Middle Ages: the early Mamluk Sultanate 1250-1382. — London : Croom Helm, 1986. — 180 с. — ISBN 0-7099-1308-7.