Аймарські мови
Аймарські мови (мови Аймара, Хакі, Ару) — одна з двох основних мовних сімей із центральних Анд, разом із кечуанськими мовами.
| Аймарські мови Jaqi, Aru | |
|---|---|
| Поширені: | Центр Південної Америки, Андські гори |
| Класифікація: | Кечумаранські мови? Аймарські мови |
| Групи: |
Аймарська
Хакарська
|
 Темний колір: нинішнє поширення аймарських мов. Світлий колір: колишнє поширення. | |
Гардман (1978) запропонував назву Jaqi для сім'ї мов (1978), Альфредо Тореро запропонував Aru («говорити»), а Родольфо Паломіно — Aymaran, із двома гілками: півдненноаймаранською (або альтіпланською) та центральноаймаранською (хакару та кавкі).
Кечуанскі мови, особливо ті, що на півдні, мають багато спільної лексики з аймарською мовою, тому мови часто спільно групуються як кечумаранські. Це групування, утім, дуже суперечливе, спільна лексика може пояснюватися запозиченнями, спричиненими тривалим контактом між мовами.
Фонологія
Голосні
Аймаранські мови мають лише три фонематичні голосні /a i u/, які в більшості різновидів аймарської та хакарської відрізняються за довжиною. Довжина зазвичай транскрибується за допомогою діарезису (умлауту) в аймарській та діакритиками довжини в хакарській.
Приголосні
Хоча аймарські мови розрізняються з точки зору наявних приголосних, але вони мають ряд загальних особливостей. Аймарська і хакарська обидві містять фонематичні зупинки на губній, альвеолярній, палатальній, велярній та увулярній точках артикуляції. Зупинки діляться на абруптивні і придихові. Обидві мови також мають альвеолярні, палатальні, і велярні щілинні, а також кілька центральних і бічних апроксимантів.
Морфонологія
Аймарські мови відрізняються від кечуанських тим, що всі дієслівні та іменні корені повинні закінчуватися на голосну, навіть у запозиченнях: іспанське habas («боби») стало аймарським hawasa і хакарським háwaša. Цієї особливості немає в інших мовах Анд.
Як і кечуанскі мови, аймарські дуже аглютинативні. Тим не менш, аймарські відрізняються тим, що багатьо аглютинативних суфіксів викликають пригнічення приголосного в попередньому корені. Прикладом може слугувати втрата кінцевого голосного в слові apa («взяти»), коли він стає ap-su («вийняти»). [1]
Підгрупи і мовці
Аймаранська родина складається з двох мов:
- Аймарська. Південний і центральний діалекти іноді розглядаються як окремі мови.
- Хакарська (хакара, ару). Існує кавкський діалект (кавкі, каукі).
Аймарська мова має близько 2,2 мільйонів мовців, 1,7 мільйони в Болівії, 350 000 в Перу, решта в Чилі та Аргентині. Хакарською говорять близько 725 осіб у центральній частині Перу, а кавкська мала 9 носіїв станом на 2005 рік. Кавкська мало задокументована, хоча її стосунки із хакарською дуже близькі. Спочатку Марта Гардман (на дуже обмежених даних) вважала їх різними мовами, однак всі наступні роботи і дослідження суперечать цьому і показали, що вони взаємнозрозумілі і є діалектами однієї мови, які перебувають у процесі розходження.
Див. також
Бібліографія
- Adelaar, Willem F. H.; & Muysken, Pieter C. (2004). The languages of the Andes. Cambridge language surveys. Cambridge University Press.
- Campbell, Lyle. (1997). American Indian languages: The historical linguistics of Native America. New York: Oxford University Press. ISBN 0-19-509427-1.
- Kaufman, Terrence. (1994). The native languages of South America. In C. Mosley & R. E. Asher (Eds.), Atlas of the world's languages (pp. 46–76). London: Routledge.
Примітки
- Adelaar, Willem F. H. (10 червня 2004). The Languages of the Andes (англ.). Cambridge University Press. ISBN 9781139451123.