Акматов Казат Акматович
Казат (Кайнар) Акматович Акматов (кирг. Казат Акматович Акматов; 23 грудня 1941, Бостері, Іссик-Кульський район, Іссик-Кульська область, Киргизька Радянська Соціалістична Республіка — 13 вересня 2015, Киргизстан) — радянський киргизький прозаїк, драматург, сценарист, громадський діяч. Народний письменник Киргизької Республіки.
| Казат Акматович Акматов | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
23 грудня 1941 Bosterid, Іссик-Кульський район, Іссик-Кульська область, Киргизька РСР, СРСР | |||
| Помер |
13 вересня 2015 (73 роки) Бішкек, Киргизстан | |||
| Громадянство |
 СРСР → Киргизстан | |||
| Діяльність | прозаїк, драматург, сценарист, редактор, громадський діяч | |||
| Alma mater | Киргизький національний університет імені Жусупа Баласаґина | |||
| Мова творів | кигризька | |||
| Роки активності | 1974—2015 | |||
| Напрямок | соцреалізм, реалізм | |||
| Членство | Спілка письменників СРСР | |||
| Партія | КПРС | |||
| Нагороди |
 Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»  | |||
|
| ||||
Біографія
Народився в сім'ї колгоспника. Після закінчення школи з 1958 працював на конезаводі. З 1964 — на комсомольській роботі: був інструктором Іссик-Кульського райкому, потім завідувачем відділом, а в 1967 році обраний першим секретарем цього райкому комсомолу.
У 1965—1966 — слухач Вищої комсомольської школи при ЦК ВЛКСМ в Москві. В 1967 закінчив відділення журналістики філологічного факультету Киргизького державного університету. Потім служив у лавах Радянської Армії, був кореспондентом армійської газети.
З 1972 працював старшим редактором, заступником головного редактора видавництва «Киргизстан». У 1974 прийнятий в Союз письменників СРСР.
У 1974—1983 працював заступником завідувача відділом КП Киргизії, в 1983—1986 — старший редактор комітету Держтелерадіо Киргизької РСР. У 1986 р на VIII з'їзді письменників Киргизії Акматов обраний першим секретарем правління спілки письменників Киргизії, а на VIII всесоюзному з'їзді письменників — членом правління Спілки письменників СРСР.
Обирався депутатом Верховної Ради СРСР, депутатом Жогорку Кенеш (парламенту) Киргизії) першого скликання з 1990 по 1994 рр., з 1999 — член Президентської ради, голова Національної комісії з державної мови.
Потім — заступник голови Державної комісії з розвитку державної мови і голова Фонду киргизької мови. Наказом А. Акаєва 16 вересня 2003 відправлений на пенсію.
У 2002 році — член громадської комісії з Конституційної реформи. Заступник голови оргкомітету проведення Всесвітнього курултаю киргизів.
К. Акматов вважається одним з родоначальників киргизької демократії. Перший голова Руху Демократичний Киргизстан, який був рушійною силою при становленні нинішнього ладу Киргизії і зіграв важливу роль у приході до влади А. Акаєва.
Помер після хвороби 13 вересня 2015 на 74-му році життя[1].
Творчість
Дебютував як прозаїк в 1974, коли вийшла у світ перша збірка його оповідань «Боз улан» («Юнак»). Автор понад ста прозових творів, театральних постановок, мистецьких та документальних фільмів.
Вибрані твори
- роман «Мезгіл» (1979) (російською мовою під назвою «Час земний», 1982)
- роман «Мунабія» (1987),
- роман «Роки навколо сонця» (1988),
- оповідання «Ыйык журт» (1981),
- оповідання «Боз улан: аңгемелер жана» (1974),
- Збірки «Священне вогнище»,
- «Аварія»,
- «Күндү айланган жылдар»,
- «Окуялар, адамдар»,
- «Ак жол, көк асман»,
- «Архат»,
- «Ажырашуу»,
- сценарії кінострічок «Жаралуу үчүн өлүм», «Білий табун», «Загибель в ім'я народження» (1988) та інше.
Повість «Два рядка життя», опублікована в «Роман-газеті» в 1978, удостоєна Літературної премії імені Миколи Островського.
Нагороди і премі
- Пам'ятна золота медаль «Манас-1000»
- Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»,
- Почесні грамоти Верховної Ради Киргизької РСР,
- Літературна премія ім. М. Островського,
- Золота медаль ім. М. Ломоносова Російської Федерації,
- лауреат Міжнародної асоціації «Руханіят».
- Народний письменник Киргизії