Актиноліт

Актинолі́т (грец. ακτις — промінь, λιθος камінь, тобто «променистий камінь», рос. актинолит; англ. actinolite; нім. Aktinolith, Strahlstein) — породотвірний мінерал класу силікатів. Метасилікат стрічкової будови з групи амфіболів, зустрічається у вигляді променистих агрегатів зеленого кольору.

Актиноліт
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Абревіатура Act[2]
Хімічна формула Ca2(MgFe)5 [Si4O11]2[ОН]2
Клас мінералу силікати
Nickel-Strunz 10 9.DE.10[3]
Група амфіболи
Ідентифікація
Колір зелений різних відтінків
Сингонія моноклінна
Просторова група просторова група C2/md[4]
Спайність {110}
Злам рівний
Твердість 5,5-6
Блиск скляний, шовковистий
Прозорість прозорий, напівпрозорий
Колір риси білий
Густина 3,1-3,3
Інші характеристики
Першовидкривач Richard Kirwand[5]
Названо на честь Світловий промінь[6]
 Актиноліт у Вікісховищі

Від грецького актинос, що означає «промінь» з посиланням на волокнистий характер актиноліту. Містить як залізо, так і магній і має декілька різновидів.

Склад та характеристики

Хім. склад: Ca2(MgFe)5 [Si4O11]2[ОН]2. Домішки MnO (до 7,4 %), Al, Fe3+. Сингонія моноклінна. Густина 3,2-3,3. Твердість 5,5-6. Блиск скляний, шовковистий. Утворює променисті, азбестоподібні волокнисті агрегати; рідше — щільна заплутано-волокниста маса нефрит. Колір зелений різних відтінків. Спайність довершена в одному напрямі. Актиноліт — типовий метасоматичний мінерал. Широко розповсюджений у сланцях низького рівня регіонального метаморфізму, в зонах зміни гіпербазитів, скарнах. Кінцевий продукт зміни піроксенів у процесі уралітизації. Акцесорний мінерал деяких кислих порід, пегматитів і карбонатитів. Головний породоутворюючий мінерал кристалічних сланців.

Розрізняють: актиноліт-азбест (тонковолокниста відміна актиноліту, яка може витримувати, не змінюючись, високі температури); актиноліт марганцевистий (відміна актиноліту, яка містить до 6 % MnO); актиноліт променистий (те саме, що актиноліт-азбест); актиноліт склуватий (відміна актиноліту у формі довгих яскраво-зелених кристалів).

Використовується у промисловості як кислото- і вогнетривкий матеріал. В Україні відомий у Криворізькому районі та в Приазов'ї.

Колір

Зелений колір актиноліта обумовлений наявністю в ньому з'єднань заліза. Актиноліт нерідко входить в склад інших мінералів. Наприклад, волокнисті включення актиноліта створюють ефект "котячого ока" в кварці.[7]

Родовища

Мінерал добувають в Китаї, Новій Зеландії, Канаді і Росії (в районі озера Байкал). На території Східної Африки іноді знаходять прозорі кристали актиноліта коричневого та зеленого кольору. Такі камні огранюють, після чого використовують у ювелірних прикрасах.[7]

Староукраїнські назви

Лучак, лучовик — стара українська назва актиноліту.

Див. також

Примітки

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical MagazineCambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022doi:10.1180/MGM.2021.43
  3. Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database[Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
  4. Verkouteren J. R., Wylie A. G. The tremolite-actinolite-ferro–actinolite series: systematic relationships among cell parameters, composition, optical properties, and habit, and evidence of discontinuities // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 85. — P. 1239. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  5. Kirwan R. Elements of Mineralogy — 3 — 1810. — Т. 1.
  6. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and EtymologyForgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
  7. Гураль, Світлана (2018). Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN 978-5-699-53785-3.

Література

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.