Алан Костелецький

Алан Костелецький
Народився 20 століття
Місце проживання Блумінгтон
Країна  США
Національність американець
Діяльність фізик, фізик-теоретик
Alma mater Єльський університет
Бристольський університет
Заклад Індіанський університет
Ступінь доктор філософії
Відомий завдяки: Розширення стандартної моделі
Нагороди Нагорода Фонд дослідження гравітації

Алан Костелецький (англ. Alan Kostelecký) — фізик-теоретик, який є сьогодні видатним професором фізики при Університеті Індіани у Блумінгтоні. Він відомий своїми публікаціями в рамках Розширення стандартної моделі (загальної теорії відносності) в галузі фізики елементарних часток.[1] Його вважають найбільшим авторитетом в галузі порушення симетрії простору-часу в світі.[2]

Костелецький закінчив фізичний факультет Бристольського університету в 1977 році, а дисертацію (Ph.D.) захистив в Єльському університеті в 1982 році. Він був членом факультету університету Індіани з 1985 року.[2]

В 1989 році Костелецький та його колеги продемонстрували існування анізотропії в моделях по теорії струн, а також запропонували нову версію стандартної моделі для елементарних часток (з врахуванням ефектів ЗТВ), яка сьогодні називається Розширення стандартної моделі,[1] вона катаголізує різні шляхи в яких симетрія часу-простору може бути порушена.[3][4] Слід відзначити, що Розширення стандартної моделі має параметри, які можуть бути підлаштовані під потреби моделі.[5] На сьогодні дана концепція виступає як база для класичних тестів теорії відносності.[2] Робоча гіпотеза Костелецького для можливої асиметрії часу-простору для масштабів 10−35 м, що по суті є довжиною масштабу Планка. Він отримав підтримку від декількох фізиків з різних галузей, таких як астрофізика та фізика елементарних часток для експериментального визначення присутності цієї асиметрії.[6]

Костелецький разом з Самуелем Стюартом першими використали «модель Бумблібі» в теорії гравітації, як найпростішу для вивчення наслідків спонтанного порушення симетрії Лоренца.[7]

Костелецький провів серію зустрічей по даній проблемі (Meetings on CPT and Lorentz Symmetry) в Університеті Індіани.[8]

Костелецький став членом Американської асоціації сприяння розвитку науки (AAAS) в 2006 році, Американського фізичного товариства (APS) в 2004 році, а також членом англійського Інституту фізики в 2000 році. Він очолював комітет APS задля Heineman Prize та Pipkin award в 2005. Він отримав нагороду від Університету Індіани за відмінне навчання студентів в 1988 та 1992 роках, а також викладацьку нагороду Frederic Bachman Lieber в 1997, та нагороду Gravity Research Foundation двічі: в 1993 та 2005 роках[2]

Контраверза

Дійсно, наприкінці 1980-х років «теорія струн» була дуже популярною і модною. Незважаючи на те, що Дейтона Міллера вже давно забули, а його результати щодо «порушення симетрії простору-часу» (насправді, т.з. «ефірний вітер» навколо Землі, звели (з легкої руки Роберта Шенкланда) до тривіальної неточності вимірювальної апаратури), проте з появою експериментів Рональда Де Вітте(1991)[9], який використовував «атомні годинники» для вимірювання затримки сигналів в радіочастотних кабелях, стало зрозуміло, що теорію відносності необхідно «рятувати». Зовсім випадково в рамках «теорії струн» виникала певна анізотропія, тому її і використали для «рятування» хоча б загальної теорії відносності. Основним противником Костелецького на сьогодні є Мауріціо Консолі[10](італійський фізик теоретик). У рамках його підходу сучасні результати, отримані на інтерферометрах з контролем часу атомними годинниками, елементарно переводяться в «форму Міллера», тобто — відносний рух Землі по орбіті навколо Сонця, та рух Сонячної системи навколо центру Галактики.

Примітки
  1. IU physicist offers foundation for uprooting a hallowed principle of physics. Science Centric. 6 січня 2009. Архів оригіналу за 20 грудня 2010. Процитовано 5 жовтня 2012.
  2. V. Alan Kostelecky. IU News Room. 30 березня 2006. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 5 жовтня 2012.
  3. Dennis Overbye (31 грудня 2002). E and mc sup 2 /sup : Equality, It Seems, Is Relative. The New York Times.
  4. Kostelecký, V. Alan; Stuart, Samuel (1989). Spontaneous breaking of Lorentz symmetry in string theory. Physical Review D (APS) 39 (2): 683–685. Bibcode:1989PhRvD..39..683K. doi:10.1103/PhysRevD.39.683.
  5. Elizabeth Quill (13 листопада 2007). Time Slows When You're on the Fly. Science.
  6. Pauline Gravel (14 квітня 2007). Sciences - La traque à l'erreur initiale. Le Devoir (French).
  7. Bluhm, R. (2006). Overview of the Standard Model Extension: Implications and Phenomenology of Lorentz Violation. У Ehlers, JüRgen; Lämmerzahl, Claus. Lecture Notes in Physics (Springer Berlin / Heidelberg) 702: 191–226. doi:10.1007/b11758914.
  8. Fifth Meeting on CPT and Lorentz Symmetry. June 28 to July 2, 2010. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 5 жовтня 2012.
  9. Reginald T. Cahill. The Roland De Witte 1991 Detection of Absolute Motion and Gravitational Waves. Progress in Physics 3, 60-65, 2006
  10. M. Consoli and E. Costanzo. Indications for a preferred reference frame from an ether-drift experiment. arXive: gr-qc/V1 Nov 2005

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.