Алар Тоомре

Алар Тоомре (5 лютого 1937, Раквере, Естонія) — американський астрофізик і математик естонського походження[2][3]. Професор прикладної математики в Массачуссетському технологічному інституті[4]. Дослідження Тоомре належать головним чином до галузі «динаміки галактик».

Алар Тоомре
Alar Toomre
Народився 5 лютого 1937(1937-02-05) (85 років)
Раквере, Естонія
Країна  США
 Естонія
Діяльність математик, астроном, викладач університету
Alma mater Массачусетський технологічний інститут і Манчестерський університет
Галузь Астрофізика
математика
Заклад Массачусетський технологічний інститут
Ступінь доктор філософії
Аспіранти, докторанти Thomas Arthur Zangd[1], Stanley Arvind Erickson, Jr.d[1] і Bruce Ephraim Goldsteind[1]
Членство Національна академія наук США і Американська академія мистецтв і наук
Нагороди Премія Дірка Брауера (1993)

Життєпис

1944 року родина Тоомре була змушена переїхати в Німеччину, де їх застало закінчення Другої світової війни. У 1949 році вони емігрували в США. 1957 року Тоомре здобув ступінь бакалавра в Массачуссетському технологічному інституті[3][5], після чого навчався як стипендіат Маршалла в Манчестерському університеті, де здобув ступінь кандидата наук з гідромеханіки[6][7].

Після цього Тоомре повернувся в Массачусетський технологічний інститут і впродовж двох років викладав там[6]. Після року в Інституті перспективних досліджень[8] знову повернувся в МТІ, де згодом і залишився[6]. У 1965 році Тоомре став доцентом математики в Массачусетському технологічному інституті, а вже в 1970 році — професором[8].

Наукова діяльність

1964 року Тоомре ввів критерій місцевої гравітаційної стійкості для диференційно обертових дисків[9]. Для вимірювання критерію стабільності Тоомре зазвичай застосовують параметр Q[10]. Цей параметр Q відповідає за відносну інтенсивність вихору і дисперсію внутрішньої швидкості (чим вищі показники — тим стабільніша система) відносно поверхневої густини галактичного диска (чим вищі показники — тим менш стабільна система). Цей параметр розроблений таким чином, що при Q<1 система нестабільна.

Спільно з науковцем Пітером Голдрайхом Тоомре в 1969 році досліджував феномен руху полюсів[11].

У 1970-х роках Тоомре разом зі своїм братом Йурі, астрофізиком і спеціалістом з фізики Сонця, провів перші комп'ютерні симуляції злиття галактик[12][13]. Попри низку труднощів при проведенні дослідів, під час яких імітувалося зіткнення галактик, брати Тоомре змогли виявити так звані припливні хвости, подібні до тих, що спостерігалися у об'єктів NGC 4038 і NGC 4676[14][15][16]. Йурі і Алар Тоомре спробували відтворити процеси, що протікали при утворенні обох об'єктів (злиття двох галактик) під час своїх симуляцій, і саме результати прогонів з NGC 4038 дали найбільш задовільні результати[17]. У 1977 році Тоомре припустив, що еліптичні галактики є наслідком злиття спіральних галактик[18][19]. Своє припущення він підкріпив, застосувавши закон Габбла.

Виходячи з результатів своїх досліджень брати Тоомре розробили так звану «ієрархічну» модель, яка потім дістала назву Послідовність Тоомре[20][21]. Відповідно до цієї моделі, спочатку стикаються дві спіральні галактики, після чого в процесі їх злиття утворюються велика еліптична галактика[22].

Нагороди та почесті

1993 року Алар Тоомре був удостоєний Премії Дірка Брауера «за видатний внесок в галузі динамічної астрономії»[23][24].

У 1984 році Тоомре був удостоєний стипендії Макартура, спеціального гранту в розмірі 230000 американських доларів[2][25].

Примітки
  1. Математична генеалогія — 1997.
  2. The John D. MacArthur Fellows November 1984. Архів оригіналу за 29 вересня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  3. David B. Oberman (16 листопада 1984). Toomre Awarded MacArthur Grant. The Tech. с. 1. Процитовано 18 травня 2007.
  4. SDSC SIMULATION SHOWS COLLISION WITH ANDROMEDA. HPC Wire. 5 грудня 2000. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 31 березня 2016.
  5. Dormcon Prexy Vote Thursday Joe Bowers '57 Only Candidate. The Tech. 26 лютого 1956. с. 6. Процитовано 18 травня 2007.
  6. Alar Toomre, Course XVI Senior, To Receive Marshall Scholarship. 9 квітня 1957. с. 6. Процитовано 18 травня 2007.
  7. Toomre Receives MacArthur Award. The Tech. 16 листопада 1984. с. 22. Процитовано 18 травня 2007.
  8. MIT Faculty Home page. Архів оригіналу за 23 січня 2013. Процитовано 16 січня 2011.
  9. Tim Palucka. Star Maker Machinery. HPC wire. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  10. James Binney; Scott Tremaine (1994) [1987]. У Jeremiah Ostriker. Galactic Dynamics. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. с. 363. ISBN 0-691-08445-9.
  11. Richard A. Kerr (21 січня 2000). Did the Dinosaurs Live on a Topsy-Turvy Earth?. Science 287 (5452): 406–407. doi:10.1126/science.287.5452.406. Процитовано 18 травня 2007.
  12. Toomre and the first models. Science Notes University of Santa Cruz. Summer 1997. Процитовано 18 травня 2007.
  13. Karen Hartley (8 квітня 1989). Mixing it up in space: astronomers debate the role mergers play in galaxy formation. Science News. Процитовано 18 травня 2007.
  14. Hubble Reveals Stellar Fireworks Accompanying Galaxy Collisions. Space Telescope Science Institute. 21 жовтня 1997. Архів оригіналу за 20 квітня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  15. The Mice at Play. National Radio Astronomy Observatory. 1 травня 2002.
  16. Michael Shara (February 2000). Cannibals of the Cosmos - much more has become known about galaxies, since Edwin Hubble confirmed their existence in 1925. Natural History. Процитовано 18 травня 2007.
  17. Alar Toomre; Jüri Toomre (1972). Galactic Tails and Bridges. The Astrophysical Journal 178: 623–666. Bibcode:1972ApJ...178..623T. doi:10.1086/151823.
  18. Merger Remnants and Elliptical Galaxies. Архів оригіналу за 11 липня 2007. Процитовано 31 березня 2016.
  19. Peering Far Back in Time to Uncover the Secrets of Galaxy Evolution. European Space Agency. 1 грудня 1992. Процитовано 18 травня 2007.
  20. Toomre Sequence. Cosmos: The Swinburne Astronomy Online Encyclopedia. Процитовано 18 травня 2007.
  21. Laine, S.; van der Marel, R. P.; Böker, T.; Mihos, J. C.; Hibbard, J. E.; Zabludoff, A. I. (2000). HST Observations of the Nuclear Regions of the Toomre Sequence of Merging Galaxies. The Central Kiloparsec of Starbursts and AGN: the La Palma Connection, ASP Conference Proceedings (San Francisco, Calif.: Astronomical Soc. of the Pacific) 249: 179. Bibcode:2001ASPC..249..179L. ISBN 1-58381-089-7. arXiv:astro-ph/0106396.
  22. W. van Driel - Yu Gao - D. Monnier-Ragaigne (2001). HI line observations of luminous infrared galaxy mergers. Astronomy and Astrophysics 368 (1): 64–73. Bibcode:2001A&A...368...64V. arXiv:astro-ph/0101003. doi:10.1051/0004-6361:20000509. Архів оригіналу за 27 вересня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  23. AAS Division on Dynamical Astronomy Newsletter 75. American Astronomical Society Division on Dynamical Astronomy. October 1993. Архів оригіналу за 2 липня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  24. The DDA/AAS Brouwer Award. American Astronomical Society/Division on Dynamical Astronomy. Архів оригіналу за 13 травня 2007. Процитовано 18 травня 2007.
  25. Elizabeth A. Thomson (28 вересня 2004). MacArthur 'genius' grants go to four from MIT. MIT news office. Процитовано 18 травня 2007.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.