Пітер Голдрайх

1960 року Голдрайх закінчив Корнелльський університет з дипломом бакалавра, а 1963 року в цьому ж університеті захистив докторську дисертацію під науковим керівництвом Томаса Голда[1][2][3]. У 1963–1964 роках займався науковою роботою в Кембриджському університеті[4]. З 1964 по 1966 рік працював асистент-професором на кафедрі астрономії та геофізики в Каліфорнійському університеті в Лос-Анджелесі.

1966 року перейшов на роботу в Каліфорнійський технологічний інститут, до 1969 року працював на посаді ад'юнкт-професора[2][5], після чого отримав «повну професуру» (англ. full professor). 1981 року очолив кафедру астрофізики та планетарної фізики Лі Дюбриджа[2].

• 1969 року Голдрайх разом із Аларом Тоомре першими пояснив процес руху полюсів Землі складанням обертальних складових (прецесії і нутації) з силами, що виникають при континентальному дрейфі[6].
• У співпраці з Джорджем Ейбеллом встановив, що утворення планетарних туманностей пов'язане зі скиданням зовнішньої оболонки червоних гігантів при їхньому перетворенні в білих карликів[7].
• 1979 року Голдрайх разом зі Скоттом Тремейном припустили, що кільце F Сатурна обслуговується так званими супутниками-пастухами. Це передбачення було підтверджене спостереженнями та дослідженнями у 1980 році[8][9][10][11]. Також вчені припустили, що кільця Урану утримуються на орбіті планети схожим механізмом, що було підтверджено в 1986 році.
• 1980 року знову у співпраці з Тремейном був запропонований механізм планетарної міграції, який пояснював походження гарячих юпітерів[12][13].

• 1960–1961 — Почесна президентська стипендія Вудро Вільсона[2].
• 1960–1961: Стипендія Ендрю Діксона[2]
• 1961—1963: Стипендія Національної фундації[2]
• 1963—1964: Постдокторська стипендія Національної науково-дослідницької ради[2]
• 1968–1970 — Стипендія Фундації Альфреда Слоуна[2].
• 1972 — Обраний членом Національної академії наук США[14].
• 1973 — Член Американської академії мистецтв та наук[2].
• 1979 — Премія Генрі Норріса Рассела[2][14].
• 1981 — Почесне звання «Каліфорнійський учений 1981 року»[2][15].
• 1985 — Медаль Чепмена[2].
• 1986 — Премія Дірка Брауера[2].
• 1986: Лекція Амос де-Шаліт, Науково-дослідний інститут імені Вейцмана[2].
• 1987: Лекція Томаса Ґолда, Корнелльський університет
• 1992 — Премія Джерарда Койпера[2][16].
• 1993 — Золота медаль Королівського астрономічного товариства[2][14][17].
• 1995 — Національна наукова медаль США[2][14][18][19].
• 2006 — Велика медаль Французької академії наук[3][5][20].
• 2007 — Премія Шао[21].

На честь Пітера Голдрайха названо відкритий 1981 року астероїд 3805 Голдрайх.

• Офіційна сторінка
• Scholarly Publications by Peter Goldreich - Список публікацій