Гідромеханіка

Гідромеха́ніка (рос. гидромеханика; англ. hydrornechanics, mechanics of liquids; нім. Hydromechanik f) — розділ механіки, в якому вивчається рух і рівновага практично нестисливих рідин та взаємодія їх з твердими тілами (або стінками), що омиваються (змочуються) нею. Під терміном гідромеханіка іноді розуміють гідроаеромеханіку в цілому. Включає два розділи: гідростатику й гідродинаміку.

Механіка суцільних середовищ
Закони класичної механіки Закон збереження маси • Закон збереження імпульсу • Закон збереження енергії • Нерівність Клаузіуса
Механіка ДТТ Тверде тіло: Напруження • Деформація • Теорія малих деформацій • Теорія великих деформацій • Теорія пружності • Механіка контактної взаємодії • Опір матеріалів • Теорія пластичності • Механіка руйнування
Механіка рідин та газів Флюїд: Тиск • Гідростатика (закон Архімеда; закон Паскаля) • Гідродинаміка (закон Бернуллі) • В'язкість (ньютонівська рідина; неньютонівська рідина) Рідина: Поверхневий натяг • Капілярний ефект Газ: Рівняння стану ідеального газу (Закон Гей-Люссака; Закон Бойля — Маріотта; закон Шарля) • Реальний газ Плазма
Реологія В'язкоеластичність • Розумні рідини (Магнетореологічна рідина, Електрореологічна рідина, Феромагнітна рідина) • Реометрія
Основні рівняння Рівняння неперервності • Рівняння Ейлера • Рівняння Нав'є — Стокса • Рівняння дифузії • Закон Гука
Вчені Ньютон • Стокс • Нав'є • Коші • Гук, Бернуллі

Вивчаються закони рівноваги й руху рідини, а також силова взаємодія між рідиною й твердими тілами. У дослідженнях використовують різноманітні припущення й спрощення та експериментальні дані, причому, оперуючи певними усередненими величинами, намагаються оцінювати тільки головні характеристики явища; в результаті отримують можливість розв'язувати з допомогою відносно простих наближених емпіричних методів порівняно складні практичні задачі механіки рідин.

Інша назва — механіка рідин.