Александер Кшечунович

Алєксандер Кшечуновіч (15 березня 1863, Соснів — 3 березня 1922, Львів) — галицький польський консервативний політик вірменського походження. Представник роду Кшечуновичів.

Александер Кшечунович
пол. Aleksander Krzeczunowicz
Народився 15 березня 1863(1863-03-15)[1]
Соснів, Теребовлянський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія
Помер 3 березня 1922(1922-03-03)[1] (58 років)
Львів, Польська Республіка
Поховання
Личаківський цвинтар : 
Країна  Австро-Угорщина
 Польща
Діяльність політик
Alma mater Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Знання мов польська і німецька
Посада посол до Галицького сейму

Біографія
Вілла Кшечуновича (1912; вул. Коновальця 100)
Родинна каплиця Кшечуновичів

Син Корнеля Кшечуновича та його дружини Ізабелі із Суходольских.

Закінчив відділ права Львівського університету.

З 1888 року був членом «Галицького товариства господарчого», з 1889-го «Галицького товариства кредитового земського» (з 1892 року член округового виділу) у Львові. З 1891 року працював у Повітовій раді Рогатинщини, з 1912 року — маршалок Рогатинського повіту. В 1896 році заснував «Товариство охорони платників податків» через введення в Австро-Угорщині прибуткового податку з громадян. З 1900 року працював у Повітовому виділі в Підгайцях.

6 березня 1908 став послом Галицького сейму від І-ї курії Бережанської округи; в 1913 повторно обраний

Під час І-ї світової критикував германізаційну політику Німеччини на польських землях; мав проросійські симпатії, після відходу російських окупантів був інтернований у Львові. У жовтні 1918 року домагався, щоб уряд майбутньох Польщі підтримував економічну автономію регіонів країни. У статтях тих часів підкреслював небезпеку зі сторони Німеччини, підтримував приєднання Східної Прусії до Польщі, передачу Віленщини, колишнього Новогрудського воєводства Литві, приєднання всього Поділля. Відвертий противник Української державності Галичини.

Після 1920 року зосередився на відновленні зруйнованих війною маєтків. Дідич, зокрема, маєтків в Більшівцях, Бовшеві, Слобідці, Кінашеві, Гербутові.

11 липня 1891 року оженився з Феліцією Тустановскою. Діти: Корнель (1894 — ?, доктор права, підполковник), Алєксандра (1896-?), Марія (1893—1952), Зофія Мілєвска (1900-?).[2]

Як член комісії Галицького сейму 1910—1914 років дуже затягував процес реформи, був відвертим противником поступок українцям. В нарадах Польського кола сейму часто протидіяв більшості. 16 лютого повітовий суд в Рогатині звернувся до сейму з проханням притягнення його до кримінальної відповідальності за «образу честі, гідності».

Був похований 5 березня в родинній гробниці на Личаківському цвинтарі.

Примітки
  1. Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. Zdrada J. Krzeczunowicz Aleksander (1863—1922)… — S. 511.

Джерела
  • Zdrada J. Krzeczunowicz Aleksander (1863—1922) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1970.— Tom XV/4. — Zeszyt 67. — S. 510—511. (пол.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.