Александер фон Пфульштайн

Син генерала піхоти Франца Фрідріха фон Пфульштайна і його дружини Маргарити, уродженої баронеси фон Фабріс. Мати Александера була близькою подругою принцеси Аліси Гессен-Дармштадської, майбутньої російської імператриці Олександри Федорівни.[1]

29 березня 1917 року вступив в Прусську армію і 14 грудня 1917 року зарахований в 4-й піший гренадерський полк. Учасник Першої світової війни, був поранений. Після війни залишений в рейхсвері. З 1 жовтня 1919 року служив в 29-му, потім в 9-му (Прусському) піхотному полку на різних посадах. З 1 січня 1929 року викладав в піхотному училищі Дрездена. 1 листопада 1933 року, перейшов в авіацію, проте 1 серпня 1935 року знову повернувся в піхоту. З 3 листопада 1938 по 10 січня 1940 року — 1-й офіцер Генштабу 19-ї, з 15 березня 1940 року — 58-ї піхотної дивізії, потім переведений в Східну Пруссію. З 29 липня 1941 року — командир 77-го піхотного полку 26-ї піхотної дивізії. З 2 березня по 1 травня 1942 року — командир 154-го піхотного полку 58-ї піхотної дивізії. Восени 1942 року залишив посаду, але пізніше повернувся. У січні 1943 року за наказом Вільгельма Кейтеля провів 8 днів під арештом за рукоприкладство по відношенню до головного судді 4-го повітряного флоту Манфреда Редера, який під час процесу у справі Ганса фон Донаньї назвав службовців загону «Бранденбург» боягузами. З 12 лютого 1943 року по 10 квітня 1944 року — командир дивізії «Бранденбург», з 9 травня по 6 червня 1944 року — 50-ї піхотної дивізії.

У липні 1944 року в ході пошуку в абвері учасників Липневої змови разом з Вільгельмом Канарісом і Гансом Остером був заарештований. 8 вересня 1944 року був свідком на суді над учасникам змови, але був позбавлений всіх звань і 14 вересня того ж року звільнений з вермахту. 2 квітня 1945 року взятий в полон союзниками у Вертгаймі.

12 серпня 1930 року одружився з баронесою Гердою фон Фрідаг. В пари народились 6 дітей.

• Фенріх (29 березня 1917)
• Лейтенант (14 грудня 1917)
• Оберлейтенант (1 квітня 1925)
• Гауптман (1 липня 1933)
• Майор (1 січня 1937)
• Оберстлейтенант (1 червня 1939)
• Оберст (1 лютого 1942)
• Генерал-майор (1 липня 1943)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го і 2-го класу (18 років)
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (21 вересня 1939)
  • 1-го класу (2 жовтня 1939)
• Німецький хрест в золоті (14 лютого 1942)
• Лицарський хрест Залізного хреста (17 серпня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X

• Біографія.

1. Vorwort. Albert von le Coq (1860-1930) - Der Erwecker Manis. De Gruyter Akademie Forschung. 12 вересня 2014. с. v–vi. ISBN 978-3-11-039300-2.