Александров Ігор Олександрович

1980—1982 рр.— інструктор організаційного відділу у Тайшетському міськомі комсомолу, з 1982 по 1988 роки — перший серкретар ГК ВЛКСМ.

З 1986 по 1988 роки працював на комбінат «Тайшетбудіндустрія», де пройшов шлях від начальника цеху до засмтупника директора на підприємстві.

У 1988 році Ігор Александров переїжджає до Слов'янська, де його трудова біографія продовжилась на Донецькому рибному комбінаті. Там він працював начальником ділянки капітальних ремонтів і був очільником партійного комітету підприємства.

У 1990 році став секретарем Слов'янському міського комітету Комуністичної партії. Тоді ж він створює телеканал «ТОР», засновниками якого були будівельна об'єднання «Слов'янськ», завод «Бетонмаш» та банк «Україна».

У 1994 році був кандидатом у народні депутати на позачергових виборах до Верховної Ради.

У лютому 1995 року він очолив Слов'янську організацію Ліберальної партії України.

1999 рік — керівник регіонального штабу кандидата у президенти України Євгена Марчука.

Був телеведучим на Донецькому телебаченні.

З 1991 по 2001 роки працював головним редактором, керівником і телеведучим місцевої телерадіокомпанії «ТОР» в місті Слов'янськ, Донецька область.

Маючи наміри зупинити критичні виступи Ігоря Александрова по телебаченню, донецькі бізнесмени (серед них був і Олександр Лєщинський, який в той час кандидатом у народні депутати по мажоритарному окрузі у Слов'янську і після смерті журналіста у 2001 році став власником телерадіокомпанії «ТОР») при підтримці представників донецької влади і окремих судей наприкінці 90-х років розв'язали кампанію цькування журналіста. Так 27 липня 1998 р. за вироком суду м. Слов'янськ, яким було зухвало порушено Конституцію України, І.Александрову було заборонено займатися журналістською діяльністю впродовж 5 років і накладено штраф розміром 2500 грн. за дифамацію (наклеп). Згодом цей вердикт було скасовано судом вищої інстанції.

3 липня 2001 р. в приміщенні телекомпанії «ТОР» (м. Слов'янськ) невідомі нападники бейсбольними битами завдали Ігорю Александрову смертельних поранень. Одразу після цього прибула карета швидкої допомоги. Постраждалого доставили у травмотологічне відділення Слов'янська у вкрай важкому стані: відкрита проникаюча черепно-мозкова травма, пошкодження головного мозку та відкритий багатокільчастий перелом у лобно-височно-темній області з переходом на основу черепа. Операцію почали слов'янські травматологи, а трохи пізніше до них на допомогу з Донецька прибули лікар-нейрохірург Андрій Ващенко і лікар-нейрореанімолог Алла Шабанова. Перша операція по порятунку Ігоря Александрова тривала 8 годин. Проте журналіст помер через кілька днів в лікарні, не приходячи до тями. Перед загибеллю він готував до ефіру матеріал про зв'язки керівництва Донецької області із криміналітетом. Головою Донецької обласної державної адміністрації в той час (1997—2002) був Віктор Янукович.

Офіційна версія від правоохоронних органів — «помилкове вбивство». Слідство не взяло до уваги факти про серію критичних виступів І.Александрова в його телепрограмі «Без ретуші», де колишні працівники донецького УБОЗу свідчили про корумпованість обласної міліції та її зв'язки з кримінальними колами.

Ім'я Ігоря Александрова викарбувано на Меморіалі журналістів в Музеї новин в Вашингтоні, США.

У 2016 році нагороджений посмертно орденом Свободи від Президента України «за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм»[1].

В Слов'янську існують вулиця та провулок Ігоря Александрова[2].

28 серпня 2020 року, сесія Слов'янської міської ради прийняла рішення про присвоєння звання «Почесний громадянин Слов'янська» генеральному директору Слов'янської телерадіокомпанії «Тор» Ігорю Александрову (посмертно)[3].

Рішенням Слов'янської районної ради Донецької області від 02.09.2020 № 7/44-826 Александрову Ігорю Олександровичу було присвоєне звання «Почесний громадянин Слов'янського району» посмертно[4].

• Стипендії Президента України дітям журналістів, які загинули у зв'язку з виконанням службових обов'язків

• Посилання на сторінку Ігоря Александрова на Меморіалі журналістів у Музеї новин у Вашингтоні, США.
• Пенчук Б., Кузин С. Александров Игорь // Донецкая мафия: Антология. — К. : Полиграфкнига, 2006. — ISBN 966-530-041-5.