Орден Свободи

• 18 серпня 2005 року Президент України В. А. Ющенко Указом № 1177/2005 постановив підтримати пропозицію Комісії державних нагород та геральдики щодо заснування ордена Свободи для відзначення особливих заслуг громадян в утвердженні суверенітету та незалежності України, розвитку демократії; також було підтримано заснування медалі «За врятоване життя». Комісії державних нагород та геральдики було доручено провести у тримісячний строк всеукраїнський конкурс з розроблення проектів знака ордена Свободи та медалі «За врятоване життя» і з урахуванням його результатів подати законопроект про внесення змін до Закону України «Про державні нагороди України».
• 10 квітня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 258-VI «Про внесення зміни до Закону України „Про державні нагороди України“», яким було встановлено нові державні нагороди України — орден Свободи та медаль «За врятоване життя».
• 20 травня 2008 року Указом Президента України В. А. Ющенка № 460/2008 затверджено Статут ордена, що включає опис знаку ордена.
• 29 вересня 2008 першим кавалером став король Швеції Карл XVI Густаф.

• Орденом Свободи можуть бути нагороджені громадяни України, іноземці та особи без громадянства.
• Нагородження орденом Свободи провадиться указом Президента України.
• Нагородження орденом Свободи вдруге не провадиться.
• Нагородження орденом Свободи може бути проведено посмертно.
• Нагороджений орденом Свободи іменується кавалером ордена Свободи.
• Представлення до нагородження орденом Свободи та вручення цієї нагороди провадиться відповідно до Порядку представлення до нагородження та вручення державних нагород України[2].
• Особі, нагородженій орденом Свободи, вручаються знак ордена та орденська книжка встановленого зразка.

• Знак ордена Свободи виготовляється з позолоченого срібла і має форму рівностороннього хреста з розбіжними сторонами. Сторони хреста покрито білою емаллю та прикрашено чотирма прямокутними штучними кристалами «сваровські». У центрі хреста — круглий емалевий медальйон синього кольору, із золотим зображенням Знака Княжої Держави Володимира Великого, який обрамлений лавровим вінком. Медальйон облямований подвійною декоративною пружкою. Сторони кутів хреста обрамлено стилізованим рослинним орнаментом. Усі зображення рельєфні.
• Зворотний бік знака ордена плоский з вигравіруваним номером знака.
• Розмір знака ордена між протилежними кінцями хреста — 54 мм.
• Знак ордена за допомогою кільця з вушком сполучений з декоративною планкою, яка є основою стрічки для носіння знака ордена на шиї. Орден Свободи носять на шийній стрічці і за наявності у нагородженого інших орденів України, які носять на шийній стрічці, розміщують вище них.
• Планка стрічки виготовляється з того ж металу, що і знак ордена. Стрічка ордена шовкова муарова білого кольору з поздовжніми смужками — посередині широкими синього і жовтого кольорів, облямованими з країв вузькими смужками відповідно жовтого і синього кольорів, та з країв стрічки вузькими смужками жовтогарячого кольору. Ширина стрічки — 28 мм, ширина широких смужок синього і жовтого кольорів — по 6 мм кожна, вузьких смужок жовтого і синього кольорів, а також смужок жовтогарячого кольору — по 2 мм кожна.
• Планка ордена являє собою прямокутну металеву пластинку, обтягнуту стрічкою. Розмір планки: висота — 12 мм, ширина — 28 мм.

• Знак ордена Свободи — на шийній стрічці вище знаків інших нагород.

Орден Свободи

Орден Свободи на поштовій марці України № 1521 (2016 р.)

На 23 серпня 2021 року орденом Свободи нагороджено 74 особи.

1. Карл XVI Густаф (29 вересня 2008)[3] — Швеція
2. Захаров Євген Юхимович (25 листопада 2008)[4]
3. Сверстюк Євген Олександрович (25 листопада 2008)[5]
4. Хмара Степан Ількович (25 листопада 2008)[6]
5. Маринович Мирослав Франкович (31 грудня 2008)[7]
6. Горинь Михайло Миколайович (16 січня 2009)[8]
7. Дзюба Іван Михайлович (16 січня 2009)[8]
8. Олійник Борис Ілліч (16 січня 2009)[8]
9. Патріарх Філарет (Денисенко) (23 січня 2009)[9]
10. Франко Петро Михайлович (23 червня 2009)[10]
11. Валдас Адамкус (26 червня 2009)[11] — Литва
12. Калинець Ігор Миронович (10 липня 2009)[12]
13. Шевченко Олесь Євгенович (18 серпня 2009)[13]
14. Гель Іван Андрійович (18 вересня 2009)[14]
15. Горбаль Микола Андрійович (18 листопада 2009)[15]
16. Пашко Атена-Святомира Василівна (18 листопада 2009)[15]
17. Плахотнюк Микола Григорович (18 листопада 2009)[15]
18. Червоній Василь Михайлович (18 листопада 2009)[15] — посмертно
19. Луїз Інасіу Лула да Сілва (24 листопада 2009)[16] — Бразилія
20. Круцик Роман Миколайович (20 січня 2010)[17]
21. Пронюк Євген Васильович (20 січня 2010)[17]
22. Сокульський Іван Григорович (10 лютого 2010)[18] — посмертно
23. Нурсултан Абішевич Назарбаєв (2 липня 2010)[19] — Казахстан
24. Володимир (Сабодан) (23 листопада 2010)[20]
25. Валдіс Затлерс (26 квітня 2011)[21] — Латвія
26. Патон Борис Євгенович (21 січня 2012)[22]
27. Губерський Леонід Васильович (22 січня 2013)[23]
28. Варфоломій I (27 липня 2013)[24] — Туреччина (Константинопольська православна церква)
29. Ільхам Алієв (18 листопада 2013)[25][26] —  Азербайджан
30. Кравчук Леонід Макарович (10 січня 2014)[27]
31. Андерс Фог Расмуссен (7 серпня 2014)[28][29] — Генеральний секретар НАТО
32. Павличко Дмитро Васильович (22 січня 2015)[30]
33. Нємцов Борис Юхимович (2 березня 2015)[31] — посмертно — Російська Федерація
34. Симчич Мирослав Васильович (21 серпня 2015)[32]
35. Жозе Мануел Дурау Баррозу (21 серпня 2015)[33] —  Португалія
36. Джордж Сорос (12 листопада 2015)[34] —  США
37. Коваль Омелян Васильович (1 грудня 2015)[35]
38. Вакарчук Святослав Іванович (22 січня 2016)[36]
39. Марчук Іван Степанович (25 червня 2016)[37]
40. Щербак Юрій Миколайович (25 червня 2016)[37]
41. Александров Ігор Олександрович (22 серпня 2016)[38] — посмертно
42. Кукса Віктор Іванович (22 серпня 2016)[38]
43. Стеблюк Всеволод Володимирович (22 серпня 2016)[38]
44. Стівен Гарпер (22 серпня 2016)[39] —  Канада
45. Річард Грін Лугар (22 серпня 2016)[39] —  США
46. Джон Маккейн (22 серпня 2016)[39] —  США
47. Гаврилишин Богдан Дмитрович (21 жовтня 2016)[40] —  Канада
48. Борут Пахор (3 листопада 2016)[41] — Словенія
49. Лук'яненко Левко Григорович (1 грудня 2016)[42]
50. Юхновський Ігор Рафаїлович (1 грудня 2016)[42]
51. Колінець Володимир Володимирович (21 січня 2017)[43]
52. Чубаров Рефат Абдурахманович (21 січня 2017)[43]
53. Джозеф Байден (23 серпня 2017)[44] — США
54. Йоахим Вільгельм Ґаук (23 серпня 2017)[44] — Німеччина
55. Франсуа Олланд (23 серпня 2017)[44][45] — Франція
56. Кличко Володимир Володимирович (24 серпня 2017)[46]
57. Вітаутас Ландсберґіс (6 грудня 2017)[47] — Литва
58. Бистрицький Євген Костянтинович (20 січня 2018)[48]
59. Попович Мирослав Володимирович (14 лютого 2018)[49] — посмертно
60. Мустафа Джемілєв (23 серпня 2018)[50]
61. Комісаренко Сергій Васильович (23 серпня 2018)[50]
62. Осьмак Кирило Іванович (31 жовтня 2018)[51] — посмертно
63. Даля Грибаускайте (6 грудня 2018)[52] — Литва
64. Мовчан Павло Михайлович (7 грудня 2018)[53]
65. Павленко Ростислав Миколайович (22 січня 2019)[54]
66. Петриненко Тарас Гаринальдович (22 січня 2019)[54]
67. Клочурак Степан Степанович (14 березня 2019)[55] — посмертно
68. Матвієнко Анатолій Сергійович (16 липня 2020)[56] — посмертно
69. Поровський Микола Іванович (16 липня 2020)[56]
70. Мусіяка Віктор Лаврентійович (28 червня 2021)[57] — посмертно
71. Сирота Михайло Дмитрович (28 червня 2021)[57] — посмертно
72. Ангела Меркель (22 серпня 2021)[58] — Німеччина
73. Бубка Сергій Назарович (23 серпня 2021)[59]
74. Марчук Євген Кирилович (23 серпня 2021)[59] — посмертно

• Список кавалерів ордена Свободи
• Кавалери ордена Свободи
• Нагородна система України
• Орденська планка

• Закон України від 16 березня 2000 року № 1549-III «Про державні нагороди України»
• Указ Президента України від 18 серпня 2005 року № 1177/2005 «Про вдосконалення нагородної справи в Україні»
• Закон України від 10 квітня 2008 року № 258-VI «Про внесення змін до Закону України "Про державні нагороди України"»
• Указ Президента України від 20 травня 2008 року № 460/2008 «Про орден Свободи»