Бита

Би́та[1][2], рідше би́тка[3], бито́к[4] — спортивний прилад, призначений для відбивання м'яча в деяких іграх, таких як гилка, бейсбол, софтбол, крикет, раундерз та ін.

Бити для бейсболу
Бита для крикету з обох боків

Види

Бита для бейсболу

Бейсбольна бита має круглий переріз, товстіша з одного кінця приблизно до середини. До другого кінця вона звужується руків'ям, яке тримають обома руками. Довжина стандартної бити — 106, 7 см (42 дюйми), діаметр у найтовстішій частині — 7 см (2,75 дюйма).

Бита для гилки

Бита для гилки часто називається просто «палицею» і являє собою товстий дерев'яний стрижень. Бита для російської гилки (лапти) має аналогічну форму, але гравці віком до 12 років можуть використовувати бити лопатеподібної форми.

Бита для крикету

Бита для крикету має форму лопаті або лопатки, пласкої з одного боку і спорядженої трикутним виступом з другої. Виступ грає роль ребра жорсткості. Руків'я циліндричної форми, звичайно покрите тканиною або гумою. Довжина бити — не більш ніж 97 см (38 дюймів), ширина — не більш ніж 10,8 см (4,25 дюйма).

Бита для раундерзу

Бита для раундерзу має циліндричну форму.

Зброя

Останнім часом спостерігають тривожну тенденцію використовувати бейсбольні бити не за прямим призначенням, а як холодну зброю ударно-розріблювальної дії. Так, у 2013 році українські інтернет-магазини пропонували широкий вибір бит за ціною від 30 до 200 гривень. У рекламному описі навіть можна було натрапити на такі слова: «Алюмінієва бита — чудовий подарунок спортсмену, начальнику і взагалі будь-якому чоловікові. Це потрібна річ вдома і незамінний предмет в автомобілі!». В інтернет-пошуковиках запит «бита як зброя», «бита как оружие» видає тисячі результатів[5]. Незважаючи на випадки злочинів з використанням бит, згідно з чинним законодавством України, бити не належать до холодної зброї[6], тому ніяких письмових дозволів (наприклад, посвідчення члена бейсбольного клубу) для посідання нею не вимагається. Тим не менш, в Україні повідомляють про випадки порушення кримінальних справ за виявлення бит у водіїв автомобілів[7].

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.