Александр Астрюк

Александр Астрюк (фр. Alexandre Astruc, нар. 13 липня 1923, Париж — 19 травня 2016) французький актор, кінорежисер, сценарист і теоретик кіно.

Александр Астрюк
Alexandre Astruc
Дата народження 13 липня 1923(1923-07-13)
Місце народження Париж, Франція
Дата смерті 19 травня 2016(2016-05-19) (92 роки)
Місце смерті Париж, Іль-де-Франс[1]
Громадянство  Франція
Професія кінорежисер, сценарист
Роки активності 1948 2016
IMDb ID 0040150

Roger Nimier Prixd (1976)

премія Рене Клера (1994)

приз Луї Деллюка (1952)

Paul Flat Prized (1980)

Louis Barthou Prized (1990)

Висловлювання у Вікіцитатах
Александр Астрюк у Вікісховищі

Біографія

Александр Астрюк народився 13 липня 1923 році в Парижі. Отримавши ступінь ліценціата права і англійської філології, готувався до вступу до Політехнічної школи, але захопився мистецтвом і літературою. Написав свій перший роман «Канікули», і потім зайнявся журналістикою; вів хроніку в кінематографічних виданнях «Комба́» (фр. Combatts) та «Екран Франсе» фр. L'Écran français, працював асистентом режисера, написав декілька есе, романів, кіносценаріїв і статей з теорії кіно.

Александр Астрюк став широким відомим після публікації у 1948 році в часописі L'Écran français свого програмного тексту «Народження нового авангарду: камера-стило», в якому закликав до звільнення режисури від канонів розповідного зображення життя в ім'я свободи і гнучкості самовираження (за аналогією з індивідуальним стилем письменника). А. Астрюк також брав участь в створенні кіноклубу «Об'єктив-49», який очолював Жан Кокто.

Після цього Астрюк зняв декілька експериментальних короткометражних стрічок — «Туди і назад» (1948), «Улісс, або погані зустрічі» (1949), а в 1953 році дебютував у великому кіно фільмом «Багряна завіса», яка був удостоєна призу Каннського кінофестивалю, а також призу імені Луї Деллюка. Услід за першим Александр Астрюк зняв ще низку повнометражних фільмів, але після провалу в прокаті його фільму «Полум'я над Адріатикою» (1968, спільно з СФРЮ), повернувся до журналістики і літератури, потім знімав телевізійні стрічки.

У 1994 Французька академія присудила Александру Астрюку Премію Рене Клера за внесок у кінематограф.

Фільмографія

Актор

  • 1949 — Побачення у липні /Rendez-vous de juillet — епізод (немає в титрах)
  • 1957 — Кишенькове кохання / Un Amour de poche,
  • 1974 — Убита дівчина / La Jeune fille assassinée

Режисер

  • 1948 — Туди і назад / Aller et retour
  • 1949 — Улісс, або погані зустрічі / Ulysse ou les Mauvaises Rencontres
  • 1953 — Багрова завіса /Rideau cramoisi
  • 1955 — Неприємні зустрічі / Mauvaises rencontres
  • 1958 — Життя/ Une vie
  • 1961 — Здобич для тіні / La proie pour l'ombre
  • 1961 — Сентиментальне виховання / Lessons in Love
  • 1962 — Виховання почуттів / L'Education sentimentale
  • 1964 — Колодязь і маятник / Puits et le pendule (короткометражний)
  • 1966 — Довгий марш / Longue marche
  • 1968 — Полум'я над Адріатикою / Flammes sur l'Adriatique

Сценарист

  • 1948 — Жан з Місяця / ean de la Lune
  • 1952 — Шаноблива повія / Respectful Prostitute
  • 1954 — Віконт де Бражелон / Visconte di Bragelonne
  • 1955 — Неприємні зустрічі / Mauvaises rencontres
  • 1958 — Життя / Une vie
  • 1961 — Здобич для тіні / La proie pour l'ombre
  • 1962 — Виховання почуттів / L'Education sentimentale
  • 1964 — Колодязь і маятник / LePuits et le pendule (короткометражний)
  • 1966 — Довгий марш / La Longue marche
  • 2001 — Сильні душі / Savage Souls

Див. також

Література

  • Martin, Marcel (1971) France. London: A. Zwemmer
  • Пьер Лепроон. Современные французские кинорежиссёры = Présences Contemporaines Cinéma. — = М. — Издательство иностранной литературы, 1960.(рос.)

Посилання

  1. http://www.lefigaro.fr/flash-actu/2016/05/19/97001-20160519FILWWW00140-deces-du-cineaste-et-ecrivain-alexandre-astruc.php
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.