Александр I Епірський

Александр I Епірський (дав.-гр. Ἀλέξανδρος Α), також відомий як Александр Молоський — цар Епіру (343 / 2–331 рр. до н. е.) з династії Аеакідів. Як син Неоптолема I і брат Олімпіади Епірської, Александр I був дядьком Александра Македонського. Він також був дядьком Пірра Епірського.

Александр I Епірський
Народився 362 до н. е.
Епір
Помер 331 до н. е.
Pandosia (Bruttium)d, Італія
Діяльність військовослужбовець
Посада стратег
Конфесія давньогрецька релігія
Батько Неоптолем I Епірський
Брати, сестри Олімпіада Епірська і Troasd
У шлюбі з Клеопатра
Діти Неоптолем II і Cadmeia of Epirusd

Біографія

Неоптолем I керував спільно з його братом Аріббою Епірським. Коли Неоптолем помер у 357 р. до н. е., його син Александр був лише дитиною, і Арріба став єдиним царем. В с. 350 р. до н. е. Александра привезли до суду Філіпа II Македонського, щоб захистити його. У 342/3 до н. е., коли йому було біля 20 років, Філіп ІІ зробив його царем Епіру, після зняття з трону Арібби Епірського.[1][2]

Коли в 337 р. до н. е. Олімпіада пішла від чоловіка, вона намагалася спонукати Александра І до війни з Філіпом ІІ. Але Александр відмовився від протистояння і натомість уклав союз з Філіпом, погодившись одружитися з його дочкою (племінницею Александра) Клеопатрою. Під час весілля в 336 р. До н. е. Філіп був убитий Павзанієм.

У 334 р. до н. е. Александр I на прохання грецької колонії Таранто переправився в Італію, щоб допомогти їм у битві проти кількох італійських племен, включаючи луканів та бруттів. Після перемоги над самнітами та луканами поблизу Пестума в 332 р. до н. е. він уклав договір з римлянами. Потім він забрав Гераклію в луканнян, а Теріну і Сіпонтум в бруттів. Через зраду деяких луканян він був змушений брати участь у битві за Пандосію і був ними убитий.[3][4][5]

Він залишив сина Неоптолема ІІ та дочку Кадмею.

Примітки
  1. Ellis, J. R., Philip II and Macedonian Imperialism, Thames and Hudson, 1976, pp. 90–1, 156–7
  2. Hammond, N. G. L., Philip of Macedon, Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 1994, p. 51
  3. Юстин. Epitome of Pompeius Trogus, viii.6, ix.6, xii.2
  4. Livy. Ab urbe condita, viii.3, 17, 24
  5. Aulus Gellius. Noctes Atticae, xvii.21
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.