Давньогрецька релігія

Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.

Частина серії статей на тему:
Давньогрецька міфологія
Кадм бореться з драконом, амфора, Лувр, Париж
Божества Первісні Хтонічні Німфи Морські Титани Олімпійські
Герої Амфітріон Аргос Аталанта Ахіллес і Гектор Троянська війна Беллерофонт Едіп Еней «Енеїда» Геракл Подвиги Гіппомен Золоте яблуко Дедал Ікар Лабіринт Кадм Фіви Мелеагр Нарцис Нарцисизм Одіссей «Одіссея» Орфей Орфізм Отрера Амазонки Пейрітой Кентавромахія Пелоп Олімпійські ігри Персей Тесей Триптолем Елевсінські містерії Ясон і аргонавти Золоте руно
Істоти Агдістіс Алікорн Балій і Ксанф Гарпії Келено Подарга Гіганти Алоей Антей Даміс Енкелад Клітій Гіпокамп Гекатонхейри Бріарей Гелло Геріон Дактилі Дейм Демогоргон Дракони і дракайни Дельфіна Єхидна Ладон Піфон Евріном Ерімантський і калідонський вепри Кентаври Букентавр Дексамен Іхтіокентаври Онокентавр Кери Керинейська лань Коні Діомеда Критський бик Лелап Лернейська гідра Мойри Мінотавр Немейський лев Ортр Пегас Сатири Сирени Скілла і Харібда Стімфалійські птахи Сфінкс Тевмесська лисиця Тифон Фенікс Форкіди Геспериди, Граї і Горгони Медуза Химера Цербер Циклопи Поліфем Стероп
Інше Релігія в Стародавній Греції Мікенські боги
Категорія • Портал • Портал

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад, Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.

Як і інші народи стародавнього світу, греки обожнювали сили природи, тому їхня релігія була язичницькою. Стародавні греки уявляли своїх богів у вигляді людей неперевершеної краси і шляхетної вдачі, які жили на високій горі Олімп, що знаходиться на півночі Греції, у Фессалії, тому грецьких богів називали олімпійськими. Головних богів було 12. Старший серед них Зевс — володар небесного грому й блискавок. Його дружина і сестра Гера, покровителька родинного вогнища, була царицею серед богів. Інші брати, сестри та діти Зевса керували різними сторонами буття природи й людини.

Релігійні обряди в Греції були вкрай прості і могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширення богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честь Деметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої.

Релігійний світогляд правдавніх греків ахейського періоду відтворений у «Теогонії» Гесіода, написаній у 6 столітті до н. е., коли греки вже заселяли Елладу і значною мірою асимілювали поширену там розвинену крито-мікенську культуру. На базі цієї культури і створюється давньогрецький пантеон богів. Спочатку існував лише вічний і безмежний темний Хаос. У ньому було джерело життя світу. Боги, що з'явилися з Хаосу — Гея (Земля), Нікта (Нюкта) (Ніч), Тартар (Безодня), Ереб (Морок), Ерос (Любов), боги, що з'явилися від Геї — Уран (Небо) і Понт (внутрішнє Море). Боги мали образ тих природних стихій, які вони втілювали. Згідно з Гесіодом, решта богів походять від Урана. Уран-Небо, з'єднавшись з Геєю-Землею, породив циклопів і титанів. Після того, як Уран відмовився випустити світло на Землю, його повалив один з синів, Кронос.

Кронос — повелитель Часу. Розділивши Небо і Землю, він встановив перший принцип Всесвіту. Проте, не бажаючи бути поваленим власним сином (як йому було пророчено), він почав пожирати своїх дітей — символізуючи цим смерть — час, відміряний людині строк. Один лише Зевс зміг уникнути смерті. Він виріс у печері гори Іда на острові Крит. Змужнівши, він переміг Кроноса і змусив його випустити дітей, яких той проковтнув. Народна етимологія зблизила ім'я Кронос з найменуванням часу — Хроносом.

Зевс не був богом Світла чи богом Природи, у прадавній грецькій релігії він просто верховне божество. Він не був покровителем якого-небудь міста чи місцевості, і правив усіма з вершини священної гори Олімп. Його дружина Гера була покровителькою шлюбу, що не заважало Зевсові мати дітей від інших богинь і земних жінок: від титаніди Лето народилися Аполлон (бог мистецтва, музики і священних культів) та Артеміда (богиня полювання), від Деметри — Персефона. Леді, дружині спартанського царя Тіндарея, Зевс з'явився в подобі лебедя, Європі (доньці фінікійського царя) — у подобі бика, Данаї (аргосській царівні, ув'язненій батьком у підземному мідному будинку) — золотим дощем.

Іншими дітьми Кроноса були — Посейдон, володар моря, що отримав у спадок морські простори, та Гадес (Аїд), правлячий мертвими у підземному царстві. Серед дітей Кроноса виділяється також його син від німфи Філіри — мудрий кентавр Хірон[1]. Одного дня бог підземного царства Аїд викрав Персефону. У пошуках своєї доньки мати, Деметра, залишила свої обов'язки богині родючості. На землі почався голод. Тоді Зевс звелів, аби взимку Персефона перебувала у підземному царстві, але навесні поверталася назад — подібно до рослин, які проростають навесні.

Богинею краси була Афродіта. Існують різні версії легенд про її походження. У Гомера вона вважається донькою Зевса і океаніди Діони. Згідно з «Теогонією» Гесіода, вона народилася біля острова Кітера із сім'я та крові оскопленого Кроносом Урана, які потрапили в море і утворили білосніжну піну. Вітерець приніс її на острів, де Афродіта і з'явилася з морських хвиль. Класична Афродіта постала з морської раковини поблизу Кіпру. Супутники Афродіти — Ерот (Ерос, Амур, уособлення любовного потягу), Харити (три богині веселості і радості життя), Ори (богині пір року), німфи (духи землі в образі вродливих дівчат). Її також часто могли супроводжувати дикі звірі — леви, вовки, ведмеді, усмирнені вселеним у них богинею любовним бажанням.

Бога мистецтва, музики і священних культів Аполлона, зазвичай супроводжували дев'ять муз — покровительок мистецтв і наук: Евтерпа — ліричної поезії, Кліо — історії, Талія — комедії, Мельпомена — трагедії, Терпсіхора — танців, Ерато — любовної поезії, Полігімнія — гімнів, Уранія — астрономії, Калліопа — епічної поезії.

Війною правили Арес, народжений Герою від дотику до чарівної квітки, і Афіна. Арес — бог віроломних і підступних воєн. Афіна — богиня воєнного мистецтва і справедливої війни. Ці боги постійно змагаються один з одним. Тим більше, що Афіна, яка з'явилася на світ з голови Зевса, одночасно є богинею мудрості. Арес брав участь у Троянській війні на боці троянців і був переможений Афіною. Богом вогню і ковальської майстерності був чоловік Афродіти — Гефест. У Греції, взагалі, кожна галузь господарської діяльності мала свого бога-заступника: Деметра була покровителькою землеробства, Афіна — ткацтва, Діоніс — виноробства, Гермес — торгівлі тощо.

Крім них існувало ще багато богів і невеликих божеств. Також був популярним культ героїв — напівбожеств, які народилися від богів і звичайних людей. Серед них герої давньогрецьких поем і міфів:

• Геракл, відомий 12-ма подвигами, серед яких задушення Немейського лева, очищення Авгієвих стаєнь, викрадання поясу цариці амазонок Іпполіти, і приборкання вартового Аїда — пса Цербера;
• Тесей, що убив Мінотавра;
• Ясон — ватажок аргонавтів, що відправилися на кораблі «Арго» до Колхіди за золотим руном;
• Орфей — син Аполлона та музи Калліопи, власник золотої ліри, за допомогою якої можна було приручати диких тварин, рухати дерева і скелі.