Алекс Джеймс (футболіст)

Алекс народився в Шотландії 14 вересня 1901 року в містечку Моссенд, що в графстві Ланкашир, а виховувався в маленькому місті Беллсгілл. Коли Алекс підріс, він влаштувався на місцевий сталеливарний завод і став поєднувати роботу з виступами за юніорські команди «Белшилл Атлетик», «Брендон Аматорс» та «Орбізон Селтік», а коли йому виповнилося 19, перебрався в «Ешфілд» з Глазго[3].

У «Ешфілді» Джеймс не загубився, і в сезоні 1922/23 директор «Рейт Роверс», містер Моррісон, вирішив придбати молодого форварда і, варто зауважити, не прогадав. Джеймс разом зі своїм найкращим другом Х'ю Галлахером незабаром завоював право грати в шотландській футбольної лізі і почав свій шлях у професійному футболі. На позиції форварда він зіграв за «Роверс» 100 матчів і зумів відзначитися в них 27 голами.

1925 року Алекс підписав контракт з англійським «Престон Норт-Енд», який заплатив за гравця 3 тис. фунтів, де також добре себе зарекомендував. Його 57 м'ячів у 147 іграх змусили тренерів збірної Шотландії закликати Джеймса під прапори національної команди. Відносини Джеймса з «Престоном» вкрай ускладнилися, коли менеджер клубу Алекс Гібсон відмовився відпускати свого футболіста в кінці сезону 1928/29 років в Шотландію на міжнародні ігри. Тоді Джеймс вирішив покинути команду і знайти собі гідне місце роботи з гідним окладом. Менеджер лондонського «Арсенал» Герберт Чепмен випередив усіх мисливців за новою зіркою і одержав підпис Алекса під контрактом. Максимальною заробітною платою футболіста в ті роки були жалюгідні 8 фунтів в тиждень. Щоб обійти ліміт максимальної заробітної плати, Алексу дали роботу демонстратора в лондонському магазині Selfridges, яка оплачувалася в 250 фунтів на рік. До того ж колишній клуб Джеймса «Престон» отримав за перехід гравця 8 750 фунтів.

Чепмен спочатку підписував Джеймса на позицію в півзахисті, хоча той раніше грав лише на вістрі атаки. Чепмен перебував у постійних пошуках ідеальних ігрових зв'язків і тому міняв футболістів на різних позиціях, за що був підданий істотній критиці в пресі. Чепмен був вічним новатором і постійно шукав шляхи модернізації та оновлення британського стилю гри. Не важко здогадатися, що вічні консерватори, англійці, спочатку ставилися до цього скептично.

Герберт Чепмен — багаторічний тренер «Арсеналу», який помітив і купив гравця до своєї команди, відкривши шлях Джеймсу до великого футболу.

Дебютувавши 31 серпня проти «Лідс Юнайтед», спочатку Алексу було вкрай важко вписатися в новий колектив, до того ж клас вищого англійського дивізіону був куди вище гри за «Престон». На новобранця переклали обов'язок забезпечувати форвардів гольовими передачами. Джеймс, який завжди грав номінального нападника, в перших іграх виглядав просто жахливо. Однак у грудні, після придбання «Арсеналом» Кліффа Бастіна, Алекс Джеймс нарешті знайшов себе в новій команді, і механізм великої команди Чепмена запрацював на повну котушку.

Концепція тактичної моделі Герберта Чепмена передбачала моторного і творчого футболіста, яким став Джеймс, що був зобов'язаний забезпечити зв'язок між обороною команди і двома найшвидшими вінгерами ліги — Бастіном і Халмом. Тим не менш, акліматизація Джеймса в новій ролі проходила досить повільно. Сезон 1929/30 почався для шотландця дуже невиразно, і виправдати покладені надії ніяк не вдавалося. Однак наприкінці свого дебютного сезону на «Хайбері» Алексу вдалося забити гол у фіналі Кубка Англії, який приніс «Арсеналу» перший трофей в історії клубу і ознаменував собою початок нової ери в англійському футболі — ери «Арсеналу» Герберта Чепмена.

Фінал того кубка був одним з поворотних моментів в історії англійського футболу. Арсеналу, який досі не виграв нічого, належало битися з колишньою командою Чепмена — «Гаддерсфілд Таун», яка була флагманом британського футболу в післявоєнний час. «Гаддерсфілд» тричі поспіль вигравав золото чемпіонату і стільки ж разів виходив у фінал кубка країни, маючи у своєму складі кількох гравців збірної Англії. На 15-й хвилині матчу на Джеймсі грубо порушили правила, і «каноніри» отримали право на штрафний удар. Перед грою в клубному автобусі по дорозі на «Вемблі» Джеймс і Бастін домовилися при вдалому збігу обставин провести свою домашню заготовку, і цей штрафний як раз і став тим вдалим випадком. Джеймс відпасував на фланг Баствну, а той віддав передачу назад на набігаючого Алекса, який технічно зовнішньою стороною стопи відправив м'яч «за комірець» голкіперу Х'ю Тернеру. Отримавши перевагу в один м'яч, «Арсенал» був змушений під тиском суперника відійти в оборону, що абсолютно суперечило манері гри команди 30-х. «Гаддерсфілд» неухильно продовжував атакувати. Протягом всього матчу «Арсенал» відсиджувався в захисті, однак за 7 хвилин до фінального свистка Джеймс несподівано перехопив м'яч на своїй половині поля і видав блискучий пас через метрів 50 на хід Джеку Ламберту, який і встановив на табло «Вемблі» остаточний рахунок — 2:0 на користь «Арсеналу». Після матчу одна з газет вийшла з написом «James's Joy Day» на першій шпальті. В той день Алекс став тріумфатором всіх британських таблоїдів.

Після того великого для «Арсеналу» досягнення Джеймс не тільки став одним з провідних виконавців команди, але і завоював довгоочікуване визнання преси, уболівальників і фахівців. Тріумф в чемпіонаті країни на наступний сезон був досягнутий тією ж командою, що перемогла роком раніше у фіналі кубка країни. Але все ж була одна відмінність — та команда увійшла в історію футболу, як класична модель «дубль W», ключовою ланкою якої був Алекс Джеймс. У сезоні 1930/31 років «Арсенал» програв всього 4 поєдинки, здобувши перемоги в 28 грах при 127 забитих м'ячах. Одним з головних суперників «канонірів» у боротьбі за чемпіонський титул в тому сезоні був «Шеффілд Венсдей», який прагнув стати найкращим в Англії в третій раз у своїй історії. Однак «Шеффілд» завершив сезон лише третім, поступившись «Арсеналу» 14 очок.

Причиною вдалої гри «канонірів» стала революційна схема 3-2-2-3, яка була надзвичайно гнучка і мобільна, що дозволяло Чепмену перебудовувати тактику гри команди по ходу матчу. Джеймс, безсумнівно, був головною ланкою того механізму. У тому сезоні Джеймс зіграв у всіх поєдинках, а взагалі з серпня 1930 року по травень 1937 року Алекс провів 200 матчів і був на стороні, яка програла, всього 36 разів. І хоча його середня результативність становить всього 1 м'яч в 10 іграх, цей показник не може служити базовим фактором для оцінки гри хавбека в 30-ті роки. У той час левову частину м'ячів «Арсеналу» забивали форварди і вінгери. Джо Гардінг у своїй книзі, присвяченій Алексу Джеймсу, простежив такий зв'язок: чим більше матчів грав Джеймс в сезоні, тим більше забивали «каноніри».

І хоча за 30-ті роки «Арсенал» змінив багатьох гравців, позиції Джеймса в команді залишалися непорушними. Алекс зіграв 40 матчів у чемпіонському сезоні 1932/33, 22 в сезоні 1933/34 і 30 в тріумфальному сезоні 1934/35 років, коли «каноніри» зробили золотий хет-трик, завоювавши чемпіонський титул в третій раз поспіль. До всього цього Джеймс додав медаль володаря Кубка Англії 1936 року, в фіналі якого, проти «Шеффілд Юнайтед», він був капітаном. Фінал же 1932 року Алекс пропустив — «Арсенал» зазнав поразки від «Ньюкасл Юнайтед» (1:2).

Незважаючи на вдалі результати, Джеймс постійно перебував у суперечності з Чепменом, і ці суперечки між провідними людьми клубу привносили в гру команди певний розбрат. Одного разу в міжсезоння 1933/34 Джеймс навіть оголосив страйк, але раптова трагедія перервала ворожнечу — Герберт Чепмен несподівано помер. На його місце прийшов Еллісон, і з купівлею гравця лівого флангу Вілфа Коппінга кар'єра Джеймса знову пішла на підйом.

В 1937 році Алекс Джеймс вирішив завершити кар'єру професійного футболіста. У загальній складності, Джеймс провів за «Арсенал» 261 гру і забив 27 м'ячів.