Алессандро Барберо

Алессандро Барберо (італ. Alessandro Barbero; нар. 30 квітня 1959, Турин) італійський історик, письменник, есеїст, педагог, професор.

Алессандро Барберо
італ. Alessandro Barbero
Народився 30 квітня 1959(1959-04-30)[1] (62 роки)
Турин, Італія
Країна  Італія
Діяльність письменник, медієвіст, викладач університету, історик
Alma mater Туринський університет (1981)
Заклад Римський університет Тор Верґатаd і Університет Східного П'ємонтуd
Вчителі Джованні Табаккоd і Лаура Манчінеллі
Членство Deputazione Subalpina di storia patriad[2]
Нагороди

 Алессандро Барберо у Вікісховищі

Біографія

До 1981 року вивчав філологію, літературу і медієвістику в Туринському університеті. Закінчив аспірантуру при Вищій нормальній школі в Пізі.

З 1984 року — науковий співробітник Римського університету Тор Верґата.

Спеціалізується на військовій історії та історії середньовіччя.

У 1998 році став ад'юнкт-професором середньовічної історії на факультеті гуманітарних наук і філософії в Університеті Східного П'ємонту у Верчеллі. З 2004 року — ординарний професор університету.

Творчість

Алессандро Барберо — автор есе і романів. Одна з найвідоміших його книг «Битва. Нова історія Ватерлоо» (2006). Співпрацює з журналом «Storica» і щоденними газетами «La Stampa» і «Il Sole 24 Ore». З 2007 року є експертом з історичних обрядів і костюмів на телерадіокомпанії RAI.

Член правління і журі Премії Грінцане Кавур, член редакційного комітету журналу «Storica».

Вибрані твори

  • «Il mito angioino nella cultura italiana e provenzale fra Duecento e Trecento» (1983).
  • «L'aristocrazia nella società francese del medioevo. Analisi delle fonti letterarie (secoli X—XIII)» (1987).
  • «Un santo in famiglia. Vocazione religiosa e resistenze sociali nell'agiografia latina medievale» (1991).
  • «Amministrazione e giustizia nell'Italia del Nord fra Trecento e Settecento: casi di studio, con Giovanni Tocci» (1994).
  • «Dizionario del Medioevo» (1994; 1998).
  • «Un'oligarchia urbana. Politica ed economia a Torino fra Tre e Quattrocento» (1995).
  • «Bella vita e guerre altrui di Mr. Pyle gentiluomo» (1995).
  • «Romanzo russo. Fiutando i futuri supplizi» (1998).
  • «La cavalleria medievale» (1999).
  • «Medioevo. Storia di voci, racconto di immagini» (1999).
  • «Carlo Magno. Un padre dell'Europa» (2000).
  • «Valle d'Aosta medievale» (2000).
  • «L'ultima rosa di Lautrec» (2001).
  • «Benedette iene, Francesco Antonioli» (упорядник), в: «La Bibbia dei non credenti. Protagonisti della vita italiana sfidano il Libro dei libri» (2002).
  • «Poeta al comando» (2003).
  • «La battaglia. Storia di Waterloo» (2003).
  • «Cittadini e barbari: Roma multietnica» (2007).
  • «9 agosto 378 il giorno dei barbari» (2012).
  • «1289. La battaglia di Campaldino» (2013).
  • «Donne, madonne, mercanti e cavalieri. Sei storie medievali» (2013).
  • «Costantino il Vincitore» (2016).
  • «Le parole del papa. Da Gregorio VII a Francesco» (2016).
  • «A che ora si mangia? Approssimazioni linguistiche all'orario dei pasti (secoli XVIII—XXI)» (2017).
  • «Napoleone e l'arte della guerra. A partire da Guerra e pace di Lev Tolstoj», в: «Romanzi nel tempo. Come la letteratura racconta la storia» (2017).
  • «Caporetto» (2017).
  • «Dante» (2020).

Нагороди

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.