Альбін Екдаль

Народився 28 липня 1989 року в місті Стокгольм. Вихованець футбольної школи клубу «Броммапойкарна». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 2007 року в основній команді того ж клубу, в якій провів півтора сезони, взявши участь у 24 матчах чемпіонату.

Там він справив сильне враження на скаута італійського «Ювентуса» Паскуале Сенсібіле і влітку 2008 року Екдаль підписав з туринським клубом контракт на 4 роки із зарплатою 600 тисяч євро на рік[1]. Дебютував в Серії А 18 жовтня 2008 року в матчі проти «Наполі», в якому він вийшов на поле на 75-й хвилині, замінивши Крістіана Поульсена.

Не пробившись до основи «старої сеньйори» (3 матчі в чемпіонаті за сезон), 15 липня 2009 року швед був відданий в оренду в «Сієну» на наступний сезон[2]. Альбін зіграв в 27 матчах за клуб і забив 1 гол, проте клуб проте вилетів із Серії А.

По завершенні оренди, 28 червня 2010 року «Ювентус» продав 50 % своїх прав на Екдаля «Болоньї» з умовою, що кожен рік обидва клуби будуть погоджувати умови його виступу в наступному сезоні[3]. Скориставшись цим пунктом, у липні 2011 року Екдаль повернувся до «Ювентусу», але вже 20 серпня 2011 року Екдаль приєднався до «Кальярі» на правах співвласності[4]. По завершенні сезону «червоно-сині» повністю викупили контракт гравця.

Всього відіграв за головну команду Сардинії чотири сезони своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Кальярі», був основним гравцем команди, зігравши у 122 матчах в усіх турнірах і покинув клуб лише після його вильоту з Серії А за підсумками сезону 2014/15.

18 липня 2015 року Екдаль за 4,5 млн. євро перейшов в німецький «Гамбург», підписавши контракт на 4,5 млн із зарплатнею 600 тисяч євро за сезон.

2006 року дебютував у складі юнацької збірної Швеції, взяв участь у 31 грі на юнацькому рівні, відзначившись 7 забитими голами.

Протягом 2008—2011 років залучався до складу молодіжної збірної Швеції. На молодіжному рівні зіграв у 12 офіційних матчах, забив 2 голи.

10 серпня 2011 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Швеції в товариському матчі зі збірною України (1:0), вийшовши на заміну на 60 хвилині замість Себастіана Ларссона[5].

Був включений до заявки збірної для участі у фінальній частині чемпіонату Європи 2016 року у Франції, а за два роки — до заявки на чемпіонат світу 2018 року.

Наразі провів у формі головної команди країни 42 матчі.