Альрауне (роман)

Оповідь ведеться від імені Франка Брауна — молодого чоловіка, «що йшов усе життя біля життя».

Приїхавши до свого дядька Якоба тен-Брінкена, доктора медицини, професора і таємного радника, Франк Браун дізнається з розповіді адвоката Манассе переказ про мандрагору (альрауне), рослину, яка:

[…] зустрічається в басейні Середземного моря, в південно-східній Європі і в Азії аж до Гімалаїв. Листя його і квіти містять наркотики. Воно вживалося раніше як снодійний засіб, навіть при операціях в знаменитій медичній школі в Салерно. Листя курили, а з плодів готували любовні напої. Вони підвищують чуттєвість і роблять жінок плідними. […] Тоді рослина називалася дудаїмом, але головну роль відіграє корінь рослини. […] Вже за […] часів [ Піфагора ] говорили, що він діє як шапка-невидимка і вживали як чарівний засіб або, навпаки, як талісман проти чаклунства. У середні віки під час хрестових походів зародився і германський переказ про Альрауне. Злочинець, розіпнутий голим на хресті, втрачає своє останнє сім'я у той момент, коли в нього ламається хребет. Це сім'я падає на землю і запліднює її: з неї виростає альрауне, маленька людинка, чоловік або жінка. Вночі вирушали на пошуки його. Опівночі копани́ця опускалася в землю під шибеницею. Але люди добре робили, що затикали собі вуха, тому що коли відривали людинку, вона кричала так несамовито, що всі падали від страху […]. Потім людинку відносили додому, ховали, давали йому щодня їсти і по суботах мили вином. Вона приносила щастя на суді й на війні, служила амулетом проти чаклунства і притягував у дім багатство. Прихиляв усіх до того, у кого він зберігався, служив для пророцтв, а в жінках збуджував любовний жар тв полегшував їм пологи. Але, не дивлячись на все це, де б він не був, усюди траплялися нещастя. Інших мешканців будинку переслідували невдачі, у власникові своєму він розвивав скупість, розпусні схильності та всілякі вади. А, урешті-решт, навіть занапащав його і вкидав у пекло. Проте, ці корені користувалися загальною любов'ю, ними навіть торгували і брали за них величезні гроші […].[1]

Вислухавши розповідь Манассе, Франк Браун пропонує своєму дядькові-генетикові створити подібну істоту в людському вигляді, штучно запліднивши повію (якою, на його думку, і є земля, з якої проростає мандрагора-альрауне) сім'ям злочинця, яке той втратив під час страти. У результаті на світ (а народжується вона опівночі) з'являється дуже красива дівчинка з незвичайними здібностями: юна Альрауне може примушувати людей виконувати будь-які свої бажання, часто дуже жорстокі та витончені, має дар навіювання, приносить опікунові-генетикові багатство. В той же час усі, хто попадають під її вплив, приречені на смерть.

Альрауне впродовж усього свого життя страждає від нав'язливої ​​сексуальності та збочених стосунків. Вона дізнається про своє неприродне походження та мститься за це професорові.

• «Альрауне» / Alraune 1918, Угорщина, реж: Майкл Кертіс, Едмунд Фріц
• «Альрауне, донька ката, названа рудою Ганною» / Alraune, die Henkerstochter, genannt die rote Hanne 1918, Німеччина (Веймарська республіка), реж: Ойген Іллеш, Йозеф Кляйн
• «Альрауне і Голем» / «Alraune und der Golem» 1919, Німеччина (Веймарська республіка), реж: Нільс Улаф Крісандер
• «Альрауне» / Alraune, 1928, Німеччина (Веймарська республіка), реж: Генрік Галеєн
• «Альрауне» / Alraune, 1930, Німеччина (Веймарська республіка), реж: Ріхард Освальд
• «Альрауне» / Alraune, 1952, Німеччина (ФРН), реж: Артур Марія Рабенальт

• Альрауна
• Мандрагора

• «Альрауне (роман)» на сайті «Лабораторія фантастики» (рос.)