Альтобелло Мелоне

Належить до призабутих майстрів північної Італії доби Відродження. Дату народження майбутнього художника прорахували зі свідоцтва його співпрацівника і художника Бокаччо Бокаччіно. Тобто, Мелоне народився у 1491 — му чи близько того. На просте походження майбутнього митця вказує і прізвище (мелон з італійської — диня).

Худ. Порденоне. «Голгофа», фреска катедрального собору, Кремона.

Джироламо Романіно. «Зшестя Христа в безодню», залишки фрески, церква Санта Марія делла Неве, Пізонья, Італія

Найбільш вірогідно, що народився в місті Кремона, бо довго мешкав і працював саме там. Північне італійське місто розташоване на перетині різних південних і північних шляхів і культурних та стилістичних ідей, що поширювались цими шляхами.

Стилістика робіт майстра — поетична, але дещо еклектична. Його вчителем вважають — Джироламо Романіно. Але творча манера Альтобелло Мелоне мала впливи ломбардських майстрів на кшталт Бартоломео Суарді (відомішого як Брамантіно) і водночас тяжіє до зразків Якопо де Барбарі, представників венеціанської школи — Чіма да Конельяно, Джованні Белліні та учнів його майстерні. Більше того, поетичні і незвичні за характером портрети пензля Альтобелло Мелоне близькі до творів талановитих Лоренцо Лотто і самого Джорджоне. Останнього навіть вважали автором деяких портретів пензля Мелоне. Але в разі потреби Альтобелло Мелоне сміливо нехтував класичними законами рівноваги та гармонії заради вияву індивідуальних рис характеру портретованих. Особливо коли ці риси конфліктували з панівними ідеями гуманізму і розпізнавались як непохитна жорстокість, схильність до злочинів, підступність, жага до роскошів і насолод, цинізм. Емоційний діапазон осіб, портретованих Мелоне, надзвичайно широкий — від меланхолії і невпевненості в собі, невдоволенні жорстокостями доби Відродження до несамовитості в злочинах.

1512 року на півночі Італії війська Венеції програли у битві з вояками французького полководця Гастона де Фуа, герцога Немурського. І серед сплюндрованих і пограбованих міст була сусідня Брешія. Два художники (Джироламо Романіно та Альтобелло Мелоне) разом з мешканцями, рятуючи власне життя, втекли у дальні гірські села в межиріччях Олья та Мелья. Саме 1512 роком датують виникнення стінописів в невеличкій каплиці Святого Онофріо в Бовеццо. Було створено шість сцен з життя Св. Онофріо, три верхні пов'язують з авторством Джироламо Романіно, а три нижні — з Мелоне («Причастя», «Смерть Св. Онофріо», «Поховання святого»). Про це свідчать малий досвід митця та більш архаїчна манера виконання, логічні для молодого художника.

Відомо про контракт художника на створення фресок в катедральному соборі міста Кремона. Він працював там з 1516 року до 1518 з умовою створити стінописи, кращі за твори Бокаччо Бокаччіно. Після виконання двох перших фресок ("Втеча в Єгипет " і «Винищення немовлят») була скликана комісія для оцінки якості творів. Фрески сприйняли схвально, і Альтобелло виконав чергову фреску «Таємна вечеря», де залишив гордовитий підпис «Altobellus Melonibus» як повноважний майстер. Цикл фресок в катедральному соборі мимоволі став зенітом художньої кар'єри провінційного митця, якому не судилося працювати в відомих мистецьких центрах Італії.

Багато запитань викликав портрет невідомого можновладця з обличчям вольовим, але спотвореним цинізмом, з важким поглядом маленьких, злих очей. Подано погруддя молодика в розкішних шатах і капелюшку, прикрашеному коштовною золотою прикрасою. Жорстокий вираз обличчя цілком співвідноситься з похмурим пейзажем на тлі, де розігралася гроза і похмуро крокують дві бідолашні постаті. Довгий час портрет пов'язували як з різними художниками початку 16 толіття (найвідоміший з яких був сам Джорджоне), так і з претендентами-можновладцями, серед яких син-злочинець папи римського — Чезаре Борджіа. Але твір цілком укладається в стиль Альтобелло Мелоне. Позбавлене ніжності і м'якості — і суворе обличчя невідомої аристократки на тлі пагорба з фортечними мурами. Можливо, ми знали б більше, аби не загублене ім'я пані, яку пов'язують з зображенням Альди Гамбари.

Митець надалі працював по замовам церков, але більше як художник-станковіст. Серед творів цього періоду — триптих «Мадонна з немовлям та Архангел Рафаїл і Товія та янгол». Триптих давно розділено на окремі панелі, « Товія і янгол» перейшли в Ашмолеан музей, Оксфорд, "Мадонна на троні " — в університет Міссурі, США.

Дату смерти митця окреслюють третім травня 1543 року.

• 
  ( Портрет Чезаре Борджіа ?), 1513, Академія Каррара, Бергамо
• 
  « Шлях на Голгофу», Національна галерея (Лондон)
• 
  ( Альда Гамбара ?), Пінакотека Брера, Мілан

«Коханці», Дрезденська картинна галерея

« На шляху до Емауса», Національна галерея (Лондон)

• « Мадонна з немовлям і Іваном Хрестителем», 1510, Академія Каррара, Бергамо
• « Поклоніння немовляті Христу», 1510, Цюрих, Кунстхаус
• « Мадонна з немовлям», Пінакотека Амброзіана, Мілан
• « Оплакування Христа», 1512, Пінакотека Брера, Мілан
• « Преображення Господнє», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
• « Прортрет невідомого аристократа» (Цезар Борджа ?), 1513, Академія Каррара, Бергамо
• « Прортрет невідомої пані» (Альда Гамбара ?), Пінакотека Брера, Мілан
• « Товія і янгол», Ашмолеан музей, Оксфорд
• «Коханці», Дрезденська картинна галерея
• «Коханці», Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
• « Поклоніння Христу-немовляті», Мілан
• « Шлях на Голгофу», Національна галерея (Лондон)
• " Оплакування Христа ", Брешія
• « На шляху до Емауса», Національна галерея (Лондон)
• триптих «Мадонна з немовлям та Архангел Рафаїл і Товія та янгол».
• « Подорож Святої Єлени до Ерусалиму», приватна збірка
• Фрески катедрального собору в Кремоні, 1616–1618 рр, (« Втеча Святої Родини в Єгипет», « Винищення немовлят», «Таємна вечеря», « Омовіння ніг апостолів», "Моління про чашу ", "Взяття Христа під варту ", « Христос і Кайафа»)
• "Поклоніння пастухів ", перенесена фреска, , Пінакотека Брера, Мілан
• « Воскресіння Христове», привант. збірка
• " Мадонна з немовлям ", 1522, Академія Каррара, Бергамо
• « Мадонна з немовлям, Св. Іван Хреститель і Св. Миколай», Кремона, Музей Цивіко ала Понцоне

• Кватроченто
• Венеціанська школа
• Джованні Белліні
• Лоренцо Лотто
• Джорджоне
• Фреска
• Побутовий жанр
• Портрет
• Чезаре Борджіа
• Цинізм

• Mina Gregori, Altobello e G. Francesco Bembo, in «Paragone», VIII, 93, 1957;
• Mina Gregori, Altobello Melone, in I Campi e la cultura artistica cremonese del Cinquecento, catalogo della mostra a Cremona, Electa, Milano, 1985;
• Marco Tanzi, Riflessioni sull'attività di Altobello Melone dopo il 1520, in «Studi e bibliografie 3», «Annali della Biblioteca Statale e Libreria Civica di Cremona», xxxvii/1, Cremona, 1986
• Francesco Frangi, Sulle tracce di Altobello giovane, in «Arte Cristiana», 729, 1988
• Харальд Маркс, «Обзор Дрезденской картинной галереи старых мастеров», Дрезден, Фелькерфройндшафт, третье русское издание, 1986

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Альтобелло Мелоне