Альфредо Каталані

Каталані походив з музичної сім'ї, перші уроки музики отримав від батька-органіста, потім навчався в Музичному інституті Лукки у Фортунато Маджі. Закінчивши його в 1872 році, поїхав в Париж, де удосконалювався в консерваторії в класах Антуана Мармонтеля (фортеп'яно) та Франсуа Базена (композиція). Через рік Каталані повертається до Італії і завершує освіту в Міланській консерваторії у Антоніо Бадзіні (композиція) і Карло Андреолі (фортеп'яно). Дипломною роботою композитора в 1875 році стає одноактна опера «Серп» (La falce) на лібрето Арріґо Бойто. У цей період Каталані зближується з діячами творчого об'єднання Scapigliatura, перейнявшись їхніми ідеями «нового мистецтва драми і опери». Він знайомиться з творчістю Ріхарда Вагнера, і під його впливом формує власний стиль на противагу веризму.

У 1876 році музичний видавець Джованніно Лукка замовляє Каталані великий драматичне твір, і композитор починає роботу над оперою «Ельда», в основу лібрето якої була покладена легенда про Лореляй. Твір було закінчено в 1877 році, але поставлено лише через три роки в Турині за підтримки диригента Карло Педротті і критика Джузеппе Депаніса.

Наступною оперою Каталані стала «Деяніче», але вона була дуже прохолодно сприйнята публікою при першій постановці в театрі Ла Скала в 1883 році, і за порадою Бойто композитор написав великий оркестровий твір — симфонічну поему «Геро і Леандр». Четверта опера Каталані, «Едмея», також мала лише невеликий успіх, проте одною з перших її постановок керував молодий Артуро Тосканіні, який зробив в подальшому дуже багато для популяризації музики композитора.

Оскільки гонорари за постановки опер були невеликими, Каталані змушений був шукати додаткові джерела для існування, і в 1886 році отримав місце професора класу композиції в Міланській консерваторії, що звільнилося після смерті Амількаре Понк'єллі. У 1890 році в Туріні була здійснена постановка значно переробленої версії «Ельди» (тепер під назвою «Лореляй»), і її успіх надихнув Каталані на створення ще однієї опери — «Валлі», що стала його найбільш відомою роботою. Видавець Рікорді, якому композитор запропонував надрукувати партитуру, погодився виплатити гонорар за неї частинами, а повністю віддати суму лише після шестидесятої постановки. Незважаючи на те, що на прем'єрі в Ла Скала опера мала успіх, наступні її постановки були дуже рідкісними, так як театри віддавали перевагу більш популярним творам. Здоров'я Каталані, і без того слабке (композитор з юності страждав на туберкульоз), було підірвано падінням інтересу до його творів: конкурс на написання опери з нагоди 400-річчя відкриття Колумбом Америки в 1892 році виграв Альберто Франкетті, крім того, велику популярність почали набирати твори Джакомо Пуччіні. Після чергового загострення хвороби Каталані помер, не доживши до сорока років.

Опери

• «Серп» (1875)
• «Ельда» (1877, поставлена 1880)
• «Деяніче» (1883)
• «Едмея» (1886)
• «Валлі» (1892)

Оркестрові твори

• Симфонія (1872)
• «Ранок», симфонія (1874)
• «Ніч», симфонія (1874)
• Скерцо (1878)
• «Геро і Леандр», симфонічна поема (1884)

Камерні твори

• Струнний квартет a-moll (1873)
• Андалузька серенада для скрипки і фортеп'яно (1887)
• Характерний танець для скрипки і фортеп'яно (1887)

Фортеп'яно

• Соната (1874)
• Ноктюрн (1879)
• Скерцо-тарантела (1879)
• Десять п'єс (1888) та ін.

Вокальні твори

• Пісні для голосу і фортеп'яно
• Пісні для голосу і оркестру
• Меса

• Анна Штайнер-Кніттель

• Альфредо Каталані (англ.) на сайті Allmusic