Альфредс Рубікс

Альфредс Рубікс (латис. Alfrēds Rubiks; 24 вересня 1935(1935-09-24), Даугавпілс, Латвія) — латиський радянський діяч і політик, останній перший секретар ЦК Компартії Латвійської РСР, депутат Європарламенту у 2009—2014 роках.

Альфредс Рубікс
латис. Alfrēds Rubiks
Прапор
 6-й Перший секретар ЦК КП Латвійської РСР
7 квітня 1990 — 23 серпня 1991
Попередник: Яніс Вагріс
Наступник: Посаду ліквідовано
 
Народження: 24 вересня 1935(1935-09-24) (86 років)
Даугавпілс, Латвія
Країна: Латвія і СРСР
Освіта: Ризький технічний університет
Партія: Центр злагоди[1], КПРС, Communist Party of Latvian Soviet Socialist Republicd і Соціалістична партія Латвії
Діти: Artūrs Rubiksd і Raimonds Rubiksd
Нагороди:

Біографія

Від 1954 до 1957 року служив у лавах Радянської армії, після чого вступив до Ризького політехнічного інституту, який закінчив 1963 року, здобувши фах інженера-механіка. Після випуску працював інженером-технологом на Ризькому електромашинобудівному заводі, керував бюро.

Від 1962 року перебував на партійній роботі. У 1962—1968 роках обіймав посади секретаря, другого та першого секретаря Центрального комітету ЛКСМ Латвії.

Від 1976 до 1982 року був першим секретарем Ленінградського районного комітету Компартії Риги та членом районного виконкому. 1980 року закінчив Ленінградську вищу партійну школу. У 1982—1984 роках очолював міністерство місцевої промисловості Латвійської РСР, а від 1984 до 1990 року — міський виконавчий комітет Риги.

Від квітня 1990 до серпня 1991 року був членом Політбюро ЦК КПРС та першим секретарем ЦК КП Латвійської РСР.

У серпні 1991 року очолив Латвійський комітет з надзвичайного стану, за що був заарештований та звинувачений в організації державного перевороту. У грудні того ж року був одним із тих, хто підписав звернення до президента СРСР і Верховної ради СРСР з пропозицією щодо скликання надзвичайного З'їзду народних депутатів СРСР[2].

У липні 1992 року за результатами голосування депутатів був виключений з лав Верховної ради Латвії. Від 1993 року був депутатом Сейму, втім після того, як 1995 Рубікса засудили до 8 років позбавлення волі за спробу державного перевороту, його депутатський мандат було анульовано.

1996 року висувався на посаду президента Латвії, втім здобув підтримку лише п'яти депутатів Сейму[3]. 1997 року був достроково звільнений з ув'язнення[4].

Від 1999 до 2015 року був головою Соціалістичної партії Латвії й до 2003 року — співголовою Російського союзу Латвії. Одночасно, у 2003—2006 роках очолював Об'єднану редакцію щомісячних газет «Latvijas Sociālists» і «Соціаліст Латвії». Від 2005 року обіймав посаду заступника голови об'єднання «Центр злагоди», від якого у 2009—2014 роках був депутатом Європейського парламенту[5].

Бібліографія

Примітки
  1. http://www.europarl.europa.eu/meps/en/96988/ALFREDS_RUBIKS_home.html
  2. Из истории создания Конституции Российской Федерации. Конституционная комиссия: стенограммы, материалы, документы (1990—1993 гг.) Т. 6: Дополнительные, мемуарные, справочные материалы, стор. 543—552. М., Фонд конституционных реформ. 2010. ISBN 978-5-9901889-2-1
  3. Стенограма засідання Сейму 18 червня 1996
  4. Latvia releases Rubiks (англ.)
  5. 7th parliamentary term | Alfreds RUBIKS | MEPs | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). Процитовано 25 травня 2021.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.