Аліса Бурбон-Пармська (1849—1935)

Світлина 1860 року

Народилась 27 грудня 1849 року у Пармі. Була третьою дитиною та другою донькою в родині герцога Парми та П'яченци Карло III та його дружини Марії Терези д'Артуа. Мала старшу сестру Маргариту та брата Роберто. Згодом у неї з'явився молодший брат Енріко.

У 1853 році шлюб батьків фактично розпався, а у березні 1854 року Карло був убитий на вулицях Парми невідомим. Матір стала регенткою при малолітньому Роберто, який успадкував престол. У 1859 році, внаслідок австро-італо-французької війни, невдоволений народ вимагав приєднання герцогства до Сардинії. У квітні Марія Луїза виїхала з дітьми до Венеції, а у червні тимчасовий уряд проголосив приєднання Парми до Сардинії.

За вихованням Аліси слідкувала бонна-француженка, мадам Рено, яку згодом змінила гувернантка-італійка, сеньйорина Додічі. Пізніше принцеса разом зі старшою сестрою навчалися у школі-інтернаті, яка містилася у Ріденбурзькому замку, при монастирі Сакре-Кер у Брегенці.[3] Мовою навчання була французька.[4]

У січні 1864 року відбулися заручини Аліси із правлячим князем Ліхтенштейну Йоганном II, який дуже подобався дівчині. Втім, наречений розірвав заручини у грудні того ж року. Оскільки Йоганн згодом так і не одружився й не мав коханок, деякі сучасники стверджували, що він був гомосексуалом.

Аліса у віці 18 років була видана заміж за 32-річного великого герцога Тоскани Фердинанда IV. Наречений мешкав у Австрії, був удівцем і мав доньку від першого шлюбу. Фактичним володарем він не був, оскільки королівство Сардинія анексувало Тоскану у 1860 році, а Національні збори скинули його ще перед тим. Весілля відбулося 11 січня 1868 у замку Фрохсдорф у селищі Ланценкірхен, який належав графу Шамбору, дядьку нареченої. Оселилися молодята у Зальцбурзі. Невдовзі Аліса завагітніла і вже у грудні народила сина. Всього у подружжя було десятеро дітей:

Світлина Аліси зі старшими дітьми роботи Рудольфа Крживанека

• Леопольд Фердинанд (1868—1935) — полковник австрійської армії, відмовився від титулу, був тричі морганатично одруженим, дітей не мав;
• Луїза (1870—1947) — була двічі одружена, мала восьмеро дітей від обох шлюбів,
• Йозеф Фердинанд (1872—1942) — титулярний великий герцог Тоскани у 1908—1921 роках, генерал-полковник австрійської армії, був двічі морганатично одруженим, мав двох дітей від другого шлюбу;
• Петер Фердинанд (1874—1948) — титулярний великий герцог Тоскани у 1921—1948 роках, був одружений із сицилійською принцесою Марією Крістіною, мав четверо дітей;
• Генріх Фердинанд (1878—1969) — генерал-майор австрійської армії, художник, фотограф, був морганатично одружений з Марією Кароліною Лудешер, мав трьох дітей;
• Анна Марія (1879—1961) — дружина князя Гогенлое-Бартенштайна та Ягстберга Йоганнеса, мала шестеро дітей;
• Маргарита (1881—1965) — одружена не була, дітей не мала;
• Германа (1884—1955) — одружена не була, дітей не мала;
• Фердинанд Роберт (1885—1895) — прожив 10 років;
• Агнеса (1891—1945) — одружена не була, дітей не мала.

У 1874 році була збудована вілла Тоскана в Ліндау на Боденському озері,[5] яка стала літньою резиденцією сімейства. Також проводили інколи літо у маєтку в Шлакенверті в Богемії.[6] Часто навідували родичів у Відні, Саксонії та Баварії. Хоча подружжя все життя провело в Австрії, вдома вони розмовляли італійською та вели життя в італійському дусі.

Вілла Тоскана

У 1877 році Аліса у супроводі падчерки, ерцгерцогині Марії Антуанетти, здійснила поїздку до Риму, де мала аудієнцію у Папи Римського Пія IX.

У 1908 році Фердинанд помер. Велика герцогиня після Першої світової війни з трьома молодшими доньками оселилася у Швертбергу.

Пішла з життя 16 листопада 1935 року у Швертбергу. Була похована на місцевому цвинтарі.[7] У 2007 році рештки Аліси та її доньок були перепоховані на цвинтарі Санкт-Гільгену.[8]