Аліє Кенджалієва

Аліє Кенжалієва — українська письменниця та поетеса кримськотатарського походження.

Біографія

Народилася в Узбекистані, в сім'ї педагогів. У 1988 році разом з родиною переїхала до Криму. Писати вірші почала з 13 років, і саме у цей час у пресі з'явилися перші публікації.

Художні твори Аліє Кенжалієвої публікувалися в газетах «Кирим», «Авдет» та на веб-порталах. Авторка пише вірші і прозу двома мовами (російською та кримськотатарською).[1]

Мати двох дітей, вчителька за фахом Аліє Кенжалієва, яка проживала в Росії, після подій 2014 року розлучилася з першим чоловіком через розбіжності щодо проблематики Криму та повернулася додому. Тут вона зіткнулася з неможливістю висловлювати свої думки, страхом людей.[2]

Проблеми з окупаційною владою

Почуття, думки, тривогу поетеса висловлює у своїх віршах. Все, що відбувається в Криму, не проходить повз увагу Кенджалієвої. Влітку 2018 року Аліє Кенжалієву викликали до слідчого управління в Сімферополі на допит. Причиною став вірш, опублікований 9 травня в місцевій газеті Qirim. Поетеса висловила свою думку про те, з яким пафосом зараз проходить святкування Дня Перемоги. Про результати дослідчої перевірки поетесі так і не повідомили.

Щодо Аліє Кенжалієвої була відкрита дослідча перевірка за фактом «реабілітації нацизму». Перевірка не дала результатів. Кенджалієва продовжує писати сміливо і відкрито, незважаючи на неодноразові попередження. Пише кількома мовами, намагається перекладати  українські вірші на рідну кримськотатарську мову і навпаки, мріє донести вірші кримськотатарською мовою до українського читача.

Як мати, Кенджалієва впевнена, що збереження і розвиток мови, національної ідентичності необхідно починати в сім'ї. І тому, щоб її доньки вчилися у кримськотатарській школі, вона переїжджає з села Куру-Узень в Сімферополь, де віддає їх в школу №44 імені Алімє Абденанової. Вдома також намагається говорити з дітьми рідною мовою. Вчить їх висловлювати свою позицію, відстоювати власні погляди.

«Крим – це частина моєї душі, це моє продовження. Ходжу по рідному Куру-Узень і відчуваю подих землі, вітер з гір і моря доносить голоси предків», - каже мисткиня.

Кенджалієва пише не лише вірші. Герої її роману «Колиска» потрапляють з реального світу в минуле, у часи правління останнього хана Шагіна Ґерая. Домагаються зустрічі з ним і умовляють не віддавати Крим Катерині. Там всюди чути кримськотатарську мову, особливо дзвінкий сміх дітей, майстри прославляють народні промисли на весь світ, всі жителі півострова вільні і щасливі. Ось про такий Крим мріє Аліє Кенжалієва.[2]

Джерела
  1. Культура кримських татар в обличчях. Аліє Кенжалієва. QHA Крымские Новости (ru-RU). Процитовано 28 серпня 2021.
  2. «Заручники окупації»: Аліє Кенжалієва, поетеса (фото). ctrcenter.org. Процитовано 28 серпня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.