Амеде Озанфан

Амеде Озанфан (фр. Amédée Ozenfant; 15 квітня 1886, Сен-Кантен 4 травня 1966, Канни) французький художник і теоретик мистецтва, один з головних представників пуризму.

Амеде Озанфан
фр. Amédée Ozenfant
Народження 15 квітня 1886(1886-04-15)[1][2][…]
Сен-Кантен
Смерть 4 травня 1966(1966-05-04)[1][2][…] (80 років)
  Канни
Країна  Франція[3]
Діяльність художник, ілюстратор, art theorist, фотограф
Вчитель Charles Cottetd і Жак-Еміль Бланш
Відомі учні Jean Simiand
Працівник Ozenfant School of Fine Artsd і Académie Ozenfantd
Нагороди

 Амеде Озанфан у Вікісховищі

Біографія

Навчався в художній школі Сен-Кантена. Приїхавши до Парижа у 1906 році, Озанфан навчався в академії Ля-Палетт (фр. l'Académie La Palette), де вивчав архітектуру і живопис. У 19101912 роках здійснив поїздки в Росію, Італію, Бельгію та Нідерланди. Потім видавав журнал «L’Élan» (укр. Порив, 19151917). У співавторстві з архітектором Шарль-Едуаром Жаннере (відомий під псевдонімом як Ле Корбюзьє) написав брошуру «Після кубізму» (1918), яка стала маніфестом нового напрямку пуризму. Ініціатори цього напряму вважали, що мальовничі форми повинні бути настільки ж виразними, як лінії сучасних технічних пристроїв. Озанфаном і Ле Корбюзьє розвивали положення машинної естетики в заснованому ними журналі «L'Esprit nouveau» (укр. Новий дух, 19201925) і були узагальнені в їх книзі «Сучасний живопис» (1924). Однією із найзначніших теоретичних робіт Озанфана є «Мистецтво» (1928).

Мешкав у Лондоні (19351938), там відкрив власну художню школу. У 1938 році переїхавши в Нью-Йорк, він також створив Школу витончених мистецтв Озанфана. В ній він виклав теорію преформізму, яка полягає в тому, що образи великого мистецтва постійно перебувають у підсвідомості людства, чекаючи на появу художника, здатного втілити їх у конкретних творах.

Живопису Озанфана характерні граничні економія коштів, скупе використання кольору, чіткий графізм плавних контурів, які окреслювали загальну схему предмета (Перламутр № 1, 1922, Париж, Національний музей сучасного мистецтва; Графіка на чорному тлі, 1922, Москва, Державний музей образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна; Фуга, Чикаго, Інститут мистецтв; Графин, гітара, стакан і пляшки на сірому столі, 1920, Базель, Художній музей). Прагнучи до синтезу мистецтв, Озанфана створив ряд настінних композицій для Національного музею сучасного мистецтва в Парижі, серед яких найзначніші Чотири раси (1928) та Життя (19331938).

У 1950-х роках художник відійшов від строгих нормативів пуризму; у ці роки його живопис набув відчуття повітряного середовища, колорит збагатився півтонами, з'явились дрібні деталі.

Картини
Літературні твори
  • Le Manifeste du purisme, 1918, у співавторстві з Ле Корбюзьє
  • Art-I. Bilan des Arts Modernes; II. Structure d'un nouvel esprit, 1928
  • Mémoires 1886—1962, Éditions Seghers, Paris 1968

Література

  • Ozenfant A., Jeanneret E. Après le cubisme. Paris, 1918;
  • Ozenfant A. La peinture moderne. Paris, 1924;
  • Ozenfant A. Art. Bilan des arts modernes en France. Paris, 1928;
  • Cogniat R. Ozenfant. Paris, 1963;
  • Ozenfant. Exhibition catalogue by John Golding. New York, 1973.

Примітки

Джерела

  • Европейское искусство: Живопись. Скульптура. Графика. — Энциклопедия: В 3 т. — М. : Белый город, 2006.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.