Американська народна рада угро-русинів

Американська Руська Народна Рада (АРНР) — організація закарпатських емігрантів у США, вихідців із Підкарпатської Русі, або по іншому Угорської Русі. Заснована 23 липня 1918 шляхом об'єднання у місті Гоумстеді в штаті Пенсільванії двох організацій русинської діаспори: «З'єднання греко-католицького руського братства» і «Зборів греко-католицького руського церковного братства». Очолив АРНР Микола Чопей, секретарем призначено Юлія Гардоша.

Інші назви Ради, як представницького органу русинів: «Рада Американських Русинів» або «Народна рада Русинів Злучених Держав» (Гомстед, 23 липня 1918 р.)

Суть Ради

За своєю суттю АРНР — страхова організація емігрантів. Проте, як й інші організації закарпатської діаспори, від часу свого створення активно виражала і свою політичну позицію, особливо щодо визначення державно-правового статусу Закарпатської України після Першої світової війни. Політичну платформу сформульовано в меморандумі АРНР, складеному адвокатом Г. Жатковичем спеціально для вручення президенту США Т. В. Вільсону 21 жовтня 1918. Відповідно до меморандуму ставилася вимога, щоб «угро-руський народ визнали окремим і, якщо це буде можливо, цілком незалежним народом». У противному разі допускалось об'єднання з одним із сусідніх слов'янських народів на правах автономії. Якщо ж угорські кордони не будуть змінені, то буде висунуто третій варіант — певна автономія у складі Угорщини.

Плебісцит

26 жовтня 1918 АРНР вступила до «Центральноєвропейської демократичної унії» — союзу представників емігрантських осередків народів Центральної Європи на американському континенті. 12 листопада 1918 АРНР на своєму з'їзді у Скрентоні штату Пенсильванія висловилася за приєднання Закарпаття до щойно створеної Чехословаччини.

Ще у липні 1918 р. на з'їзді представницького органу — «Ради Американських Русинів» (Народна рада Русинів Злучених Держав, Гомстед, 23 липня 1918 р.), була висловлена думка у разі неможливості здобуття політичної незалежності Закарпаттю (або автономії), прагнути до об'єднання з Галичиною та Буковиною в одній державі. Однак, коли ці вимоги у жовтні 1918 р. були доведені до президента В.Вільсона, то з його боку вони були розцінені як непрактичні. Ним же українське представництво в США було підштовхнуто до вступу до «Середньоєвропейського демократичного союзу», головою якого був Т.Масарик . Під безпосереднім впливом чесько-словацького політичного союзу, політика українсько-чеського зближення, проголошена на з'їзді американської Ради в Скрентоні (12 листопада 1918 р.) призвела до наступної події — листопадового плебісциту української громади США, який пройшов під гаслом «Угро-руська країна буде незалежною державою в етнографічних кордонах у федерації з чеською республікою».

Результати плебісциту

Скрентонське рішення попереджував плебісцит у всіх карпато-руських парохіях США з результатом: 67 % за Чехо-Словаччину, 28 % за Україну, 5 % інше (Угорщина, Галичина, Росія, самостійність). Рішення АРНР затвердила в травні 1919 Центральна Руська Народна Рада в Ужгороді. АРНР існувала далі і не раз виступала з протестами проти нездійснення автономії Підкарпатської Руси урядом ЧСР (1920, 1922).

Див. також

Угроруська народна рада

Література

Гай-Нижник П. П., Яремчук В. Д. На шляху до Української державності в Закарпатті (реконструкція визвольних змагань у ХІХ—початку ХХ ст.) // Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства. — К.: Українське агентсво інформації та друку «Рада», 2008. — Т.ХХІІ. — С. 300—319.
Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1955. — Т. 1. — С. 40—53. — Т. 1: Перевидання в Україні. — Львів, 1993. — С. 40—53. — ISBN 5-7707-4049-3 (т. 1) — ISBN 5-7707-4048-5.
Лемак В. В. Американська народна рада угро-русинів // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 74. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
Жаткович Г. И. Экспозе бывшего губернатора Подкарпатской Руси о Подкарпатской Руси. — Гомстед, 1921. (рос.)
Нариси історії Закарпаття. Т. 2. (1918—1945) / відп. ред. і кер. авт. колективу І. М. Гранчак. — Ужгород: Закарпаття, 1995. — 663 с.
Магочій П. Р. Підкарпатська Русь: формування національної самосвідомості (1848-1948). — Вид. 2-е перероб., доповн. / Передм. В. Фенича; Випуск. ред., покажч. Л. Ільченко; Ред. В. Падяк. — Ужгород: Вид-во Валерія Падяка, 2021. — XLVIII с. + 768 с. — 978-966-387-127-1.
Магочій П. Р. Формування національної самосвідомості: Підкарпатська Русь (1848–1948) / П. Магочій. — Ужгород, 1994. — 296 с.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.