Гранчак Іван Михайлович

Народився 7 жовтня 1927 року в селі Новому Давидковому (тепер Мукачівського району Закарпатської області України) в селянській родині. У 1934 році почав навчатися в рідному селі. У 1943 році з відзнакою закінчив Мукачівську школу. Подальше навчання продовжив у Мукачівській учительській семінарії, яку закінчив у 1947 році[1]. У 1952 році з відзнакою[1] закінчив історичний факультет Ужгородського державного університету. У 1952–1955 роках — аспірант Інституту історії АН УРСР. 1955 року захистив кандидатську дисертацію на тему: «Боротьба трудящих Чехословаччини проти капіталістичного гніту у період світової економічної кризи 1929–1933 рр.».

У 1955–1959 роках — старший викладач, у 1959–1961 роках — доцент, у 1961–1969 роках — завідувач кафедри загальної історії Ужгородського державного університету. У 1967 році захистив докторську дисертацію на тему: «Робітничий клас Угорщини і його боротьба проти білого терору та фашистського режиму в другій половині 1919–1925 рр.». Професор з 1969 року. Одночасно 1969–1970 роках — завідувач відділу історії європейських соціалістичних країн Інституту історії України АН УРСР (Ужгород). З 1971 року — знову завідувач кафедри загальної історії, одночасно у 1980–1981 роках — декан історичного факультету, а у 1981–1985 роках — проректор з навчальної роботи Ужгородського державного університету. З 1996 року — завідувач кафедри історії й суспільних дисциплін Ужгородського інституту інформатики, економіки та права, а також директор Закарпатського регіонального центру соціально-економісних і гуманітарних досліджень НАН України.

У 1997 році нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.

Помер в Ужгороді 13 січня 2000 року.

Автор понад 500 наукових, науково-методичних, науково-популярних та публіцистичних праць. Серед них:

• Осередок освіти, науки, культури: Ужгородському державному університету — 50 років. — Ужгород, 1995 (у співавторстві);
• Закарпаття в сім'ї народів СРСР: До 40-річчя возз'єднання Закарпаття з УРСР. — Київ, 1985;
• Чехословакия в социалистическом содружестве. — Київ, 1984 (у співавторстві);
• Город над Ужем: Исторический очерк. — Ужгород, 1984 (у співавторстві);
• Робітництва горде ім'я. — Ужгород, 1976 (у співавторстві);
• Бела Кун — выдающийся деятель венгерского и международного революционного движения. — Москва, 1975 (у співавторстві);
• Місто над Ужем: Історичний нарис. — Ужгород, 1973 (у співавторстві);
• Шляхом до щастя: Нариси історії Закарпаття. — Ужгород, 1973 (у співавторстві);
• История Венгрии. — Москва, 1972. — Том ІІ (у співавторстві);
• Робітничий рух Угорщини. 1919–1925. — Львів, 1968;
• Очерки новой и новейшей истории Венгрии. — Москва, 1963 (у співавторстві);
• Олекса Борканюк — полум'яний борець за визволення трудящих Закарпаття. — Київ, 1956;
• Нариси історії Закарпаття. Томи І-ІІ — Ужгород, 1993–1995 (у співавторстві);

Співавтор підручника «Історія південних і західних слов'ян» (Київ, 1966, 1987) та методичних посібників для вузів.

Створив в Ужгородському державному університеті школу дослідників новітньої історії Чехословаччини й Угорщини. Під його керівництвом написано і захищено більш як 20 кандидатських і докторських дисертацій. Розробив (у співавторстві) комплексну систему управління якістю підготовки спеціалістів у вузі.

• Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Випуск 2: У 2 частинах — Частина 1. — К.иїв, Львів, 2003.
• Вчені Інституту історії України: Біобібліографічний довідник. / Серія «Українські історики». — Випуск 1. — Київ, 1998.
• Професор Іван Гранчак: (До 70-річчя від дня народження): Збірка статей та бібліографія. — Ужгород, 1997.
• Гранчак Иван Михайлович // Историки-слависты СССР: Биобиблиографический справочник / Академия наук СССР; Ответственный редактор В. А. Дяков. — Москва: Наука, 1981. — С.65.
• Радянська енциклопедія історії України. — Том 1. — Київ, 1969.
• Маркович І. М. Захист докторської дисертації І. М. Гранчаком // УІЖ. — 1968. — № 2.

• Інститут історії України НАН України^{[недоступне посилання з липня 2019]}