Ампула

А́мпула (лат. ampulla, буквально «маленька амфора»[1] — за римської доби так називали керамічні або ж скляні пляшки[2]) спеціалізована посудина, призначена для тривалого зберігання будь-яких речовин, контакт яких з навколишньою атмосферою недопустимий за технічними умовами, або призначений для проведення будь-яких хімічних реакцій в контрольованій атмосфері.

У медичних цілях ампула застосовується для зберігання лікарських препаратів у стерильному стані, містить вузьке горло.

Медична ампула

У ракетобудуванні під ампулою розуміється скляне покриття елементів паливної системи (зокрема, баків) для їх захисту від хімічно агресивних компонентів палива. Технологія ампулізаціі була вперше застосована в СРСР під керівництвом член-кор. АН СРСР В. П. Макєєва.

Конструкція

Ампули виготовляють різного конструктивного виконання, але спільним для форми ампул є їх циліндрична, довгаста форма, що має з одного кінця напівкругле дно або клапан у вигляді трубчастого відростка, а з іншого кінця заливна конічна частина (як правило відтягнута на конус і запаяна герметично). Залежно від речовини, що розміщується всередині ампули, в ній створюється контрольована газова атмосфера або вакуум.

Матеріали

Матеріали для виготовлення ампул, як правило повинні бути стійкі до всіляких хімічних впливів, або до певних їх видів. Для виготовлення ампул застосовують: хімічно стійке скло, кварц, корунд, а також метали: нержавіючу сталь, мідь, латунь, шляхетні й тугоплавкі метали.

Застосування

Ампули застосовують:

  • Фармакопея: розфасовка лікарських препаратів.
  • Лабораторна техніка: зберігання реактивів, проведення синтезів.
  • Виробництво: відпал, сплавлення, хімічний синтез в хімічних, радіопромислових підприємствах.
  • Джерела випромінювань: використання ампул як контейнерних матеріалів для розміщення радіоактивних ізотопів.
  • Озброєння: зберігання біологічної зброї (штами бактерій, вірусів).

Примітки
  1. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  2. Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.114-115

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.