Амфора
А́мфора (грец. αμφορευς, αμφιφορευς — посудина, глечик) — глиняна посудина зі звуженим дном, високим і вузьким горлом та двома ручками, поширена в давнину у Середземномор'ї.
Історія
Амфору винайшли на Близькому Сході, активно використовували цю посудину вже фінікійці, але особливої популярності вона набула у Стародавній Греції[1], перетворившись з часом на один з символів давньогогрецької та античної цивілізації.
Використовувалися амфори для транспортування і зберігання вина, олії, зерна. Подекуди амфори застосовувались для поховання дітей. На багатьох амфорах є малюнки, орнаменти, написи і тавра, за якими можна встановити місце їх виробництва.
Поряд із овальними панафінейськими амфорами розрізняють тонкопрофільні ноланські амфори, а також грубіші, високі та вузькі амфори, які використовували виключно як тару для транспортування рідин.
Зазвичай амфора містила 26,26 літри, тож греки, а пізніше й римляни використовували її як одиницю вимірювання об'єму.
- Родосські амфори
- Панафінейська амфора: богиня Афіна
- Дипілонська амфора зі сценою протесісу
- Ноланська амфора: загибель Орфея
Амфори знайдено при археологічних розкопках давньогрецьких міст в Одеській, Микололаївській областях та АР Крим. Окремі знахідки амфор були на Поліссі (Чорнобиль та ін.) і в лісостеповій смузі України. У Київській Русі виробляли місцевий тип амфор — «корчаги».
Примітки
- Мустафін О. Смачні мандри. Нові екскурсії кухнею. К., 2020, с.111-112
Література
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.