Амріта Шер-Гіл

Народилася у Будапешті в родині сикхського аристократа Умрао Сінґха Шер-Гіла та оперної співачки Марії Антаунети Готтесман. У 1921 році родина переїздить до Шімли (Індія). У 1923 році разом із матір'ю на деякий час переїздить до Флоренції, де вивчає італійську скульптуру, проте вже у 1924 році повертається до Індії.

У 1929 році вона вступає до академії паризької Гранд-Шомьєр, а 1930-го переходить до Школи витончених мистецтв у Парижі, де навчається до 1934 року. У 1936 році повертається до Індії. Протягом 1937 року подорожує південною Індією, де знаходить натхнення для своїх робіт.

У 1938 році Амріта виходить заміж за свого двоюрідного брата Віктора Ігана та оселяється у Горакхпурі (сьогодні штат Уттар-Прадеш). Тут підтримувала листування та зустрічалася з Джавахарлалом Неру, родиною Тагорів, Махатмою Ганді. У вересні 1941 року разом з чоловіком переїздить до Лахора. Втім, за декілька днів до відкриття її першої персональної виставки вона впала в кому й 5 грудня померла.

Амріта Шер-Гіл вдало поєднує західну і східну культуру. У її творчості помітний вплив французьких художників, зокрема Гогена. Талановита художниця створила в Парижі низку цікавих картин, у тому числі удостоєних премій (Золота медаль за подвійний портрет «Мати і сестра художниці»).

Темою більшості робіт Амріти є Схід, побачений очима європейця («Туалету нареченої», 1937 року). Водночас в Індії відбувається перелам у творчості Шер-Гіл, яка, досягнувши впевненої і зрілої майстерності, все більш схиляється до національних сюжетів, східної декоративності колірних плям, площинності і монументальної простоти силуету. Однак простота не перетворюється на спрощеність. Глядача захоплює здатність художниці до узагальнень, психологізм, достовірність і переконливість образів.

У залишеному Шер-Гіл художньому спадку не приділено місця міфології та історії, а переважають жанр і портрет. Вона багато і з захопленням писала в індійських селах («Діти, що плетуть кошики», «Продавці бананів», «Верблюди і люди на привалі»).

У 1935 році в передгір'ях Гімалаїв нею був виконаний диптих «Люди з пагорбів». Переконливо мовчазні «Чоловіки з пагорбів» (права частина диптиха) — з темними обличчями, закутані в грубошерсті плащі. Шер-Гіл вдається створити мужні, глибоко психологічні образи, що розкривають внутрішній світ індійських селян. Шер-Гіл схоплює соціальну сутність явищ, в багатьох її роботах відчувається печаль гнобленого століттями народу. Гостро-виразна худенька фігурка «Заміжньої дівчинки» (1936 рік), її страдницьке обличчя з припухлими губами і сумними очима дитини, позбавленої радощів дитинства. Цей образ — один з найсильніших не лише у творчості Шер-Гіл, але і у всьому сучасному мистецтві Індії .

Художниця володіла колористичним даром. Полотна рясніють спалахами улюблених нею теплих тонів — червоних, малинових, помаранчевих («Сільські гойдалки», 1940 рік). Особливо велику увагу вона приділяла колірним шуканням в останні роки життя (наприклад, червоно-сірий, з білою дзвіницею «Угорський ринок», 1939 рік, «Угорський цвинтар», 1939 рік). Трактуючи композицію мальовничо узагальнено, часто ігноруючи світлотінь, Шер-Гіл досягає в пейзажі монументальності і декоративності не меншої, ніж у портреті.

• Шер-Ґіл // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.

• Deepak Ananth: Amrita Sher-Gil: eine indische Künstlerfamilie im 20. Jahrhundert, Schirmer Mosel, München 2006, ISBN 978-3-8296-0269-3 (anlässlich der Ausstellung über Amrita Sher-Gil im Haus der Kunst, München)
• Amrita Sher-Gil: An Indian Artist Family of the Twentieth Century, by Vivan Sundaram, 2007, Schirmer/Mosel. ISBN 3-8296-0270-7

1. https://sophia.smith.edu/global-modern-women-artists/amrita-sher-gil/biography/