Анвар Фаткуллін

Анвар Асадуллович Фаткуллін [Прим. 1] (5 серпня1922 21 грудня 1986) полковник Радянської армії, учасник Німецько-радянської війни. Герой Радянського Союзу, кавалер орденів Леніна і двох Червоного Прапора. Член КПРС з 1945 року[1].

Анвар Фаткуллін
Народився 5 серпня 1922(1922-08-05)
Буздяцький район
Помер 21 грудня 1986(1986-12-21) (64 роки)
Луцьк, Українська РСР, СРСР
Країна  СРСР
Діяльність офіцер
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання полковник
Партія КПРС
Нагороди

Біографія

Ранні роки

Анвар Асадуллович Фаткуллін народився 5 серпня 1922 року у селянській сім'ї у селі Буздяк Белебеївського кантона Башкирськой АРСР (нині — село Старий Буздяк Буздяцького району Башкортостана)[2]. По національності татарин. Де й закінчив школу, дев'ять класів[1]. Після закінчення школи поїхав у Бєлорєцьк, де став працювати і одночасно вступив на навчання до аероклубу[3].

Брав участь в боях на Калінінському, Воронезькому, Степовому, 2-му і 1-му Українському фронтах[2]. У 1943 році отримав звання молодшого лейтенанта[3]. 20 жовтня того ж року «за мужність проявлену при виконанні 50 успішних бойових вильотів» був нагороджений орденом «Червоного Прапора».

У 1944 році Анвар Фаткуллін отримав звання старший лейтенант[3] і був призначений заступником командира ескадрильї 140-го гвардійського штурмового авіаційного полку (8-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія, 1-й гвардійський штурмовий авіаційний корпус, 2-а повітряна армія, 1- й Український фронт)[1].

До січня 1945 старший лейтенант Анвар Фаткуллін виконав 148 успішних бойових вильотів[1]. За весь період бойових дій брав участь у 23 групових повітряних боях і при цьому знищив 8 літаків противника.

Подвиг

13 січня 1945 року група в складі чотирьох Іл-2, ведучий старший лейтенант Фаткуллін, при прориві лінії оборони супротивника на Кельцевському напрямку в районі Токарня, незважаючи на погані погодні умови, знижуючись до поприземного, по дорозі Халупки-Острув обстріляла до тридцяти возів і на станції Хенцини від прямого попадання скинутих бомб був підірваний один залізничний ешелон з паровозом, в ході якого були знищені і пошкоджені три автомашини з військами і вантажами, п'ять возів і розкидано. Також при цьому були частково знищені близько двадцяти солдатів і офіцерів супротивника[1][4].

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року старшому лейтенанту Анвару Асадулловичу Фаткулліну присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням медалі «Золота Зірка» і ордена Леніна.

Подальше життя

Після закінчення війни Анвар Фаткуллін продовжував служити у Військово-повітряних силах. У 1950 році закінчив Вищі офіцерські льотно-тактичні курси. У 1956 році закінчив Центральні льотно-тактичні курси командирів авіаційних полків[1]. У 1973 році Фаткуллін пішов у запас у званні полковника[3]. Проживав і працював у Луцьку (Волинська область). Анвар Асадуллович Фаткуллін помер 21 грудня 1986 року.

Нагороди

Пам'ять

У рідному селі Старий Буздяк, в честь героя, був встановлений пам'ятник[2].

Коментарі

  1. В некоторых источниках приводится фамилия как «Фатку́лин».

Примітки

  1. Анвар Фаткуллін. // Сайт «Герои страны» (рос.). Процитовано 21 жовтня 2017.
  2. Булатов Г. Г. Фаткуллин Анвар Асадуллович // Башкирская энциклопедия. Уфа : НИК «Башкирская энциклопедия», 2013. — ISBN 978-5-5096-7532-4.
  3. Воздушный витязь Фаткуллин. УФА ГИД. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 22 листопада 2016.
  4. Наградной лист. Электронный банк документов «Память народа». Процитовано 9 грудня 2016.

Література

  • Подвиги их — бессмертны : Справочник о Героях Советского Союза и полных кавалерах ордена Славы из Республики Башкортостан / сост.: Р. А. Валишин, Г. Д. Иргалин, Н. П. Каменев [и др.] Уфа : Китап, 2000. — С. 306. — 3 000 прим. — ISBN 5-295-02784-8.
  • Славные сыны Башкирии: Очерки о Героях Советского Союза: [в 5 кн.] / сост.: Г. Г. Булатов. Уфа : Башкирське книжкове видавництво, 1979. — С. 31—34. — 15 000 прим.
  • Фаткулин Анвар Асадульевич // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. М. : Воениздат, 1988. — Т. 2. — 863 с. с. — 100 000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.

Посилання

Анвар Фаткуллін. // Сайт «Герои страны» (рос.).

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.