Іл-2

У Червоній армії літак отримав прізвисько «Горбатий» (за характерну форму фюзеляжу). Конструктори називали розроблений ними літак «Літаючим танком». Німецькі пілоти за живучість називали його нім. «Betonflugzeug» — «бетонний літак» та нім. «Zementbomber» — «цементований бомбардувальник». Згідно із післявоєнною радянською і російською пропагандою у наземних військ вермахту літак мав лиховісну славу та заслужив декілька почесних прізвиськ: «м'ясник» нім. "Schlächter", «м'ясорубка» — нім. "Fleischwolf", «Залізний Густав» — нім. "Eiserner Gustav".

Насправді літак мав вразливий мастильний насос та єдиний рядний двигун, тому (попри тяжке бронювання) був досить вразливим і часто виходив з ладу у повітрі з технічних причин. Пілот гинув. А широку відомість серед німецьких військ літак здобув із огляду на те, що тривалий час був єдиним радянським літаком, який брав участь у боях проти наземних цілей.

Досвід боїв в Іспанії показав ефективність авіації безпосередньої підтримки військ, і 16 грудня 1937 року керівництво НДІ ВПС СРСР поставило вимогу негайно включити в план робіт з авіабудування створення броньованого штурмовика з потужним озброєнням пристосованого до польотів на низьких висотах. Концепцією зацікавився Іллюшин Сергій Володимирович, який в той час працював головним конструктором на заводі № 39, і на початку лютого 1939 року надіслав доповідну записку, в якій детальніше описав майбутній літак: визначною особливістю мав стати бронекорпус, який включався в планер і мав захищати екіпаж, двигун, масляні радіатори і паливні баки. Інші елементи мали б бути дерев'яним.

5 травня 1938 року було видано план на побудову на заводі № 39 трьох двомісних броньованих штурмовиків з моторами АМ-34ФРН (1050 к.с.), які отримали позначення БШ-2 (Броньований Штурмовик, заводське маркування ЦКБ-55). Технічне завдання вимагало від літака наступні характеристики: максимальна швидкість біля землі — 385—400 км/год, дальність польоту — 800 км, практична стеля — 8000 м, і посадкова швидкість — 105—110 км/год. Озброєння мало складатись з двох 12,7-мм кулеметів і двох 7,62-мм кулеметів, а також 250 кг бомб. Також два кулемети мали бути в кабіні стрільця.

В процесі розробки двигун було замінено на потужніший 12-и циліндровий двигун водяного охолодження АМ-35 (1350 к.с.). Також було змінено і озброєння — курсове озброєння було зменшено до чотирьох 7,62-мм кулеметів ШКАС, захисне — до одного кулемета. Натомість було збільшено бомбове навантаження — до 400 кг. Штурмовик в основному мав нести малокаліберні бомби, для яких передбачались бомбові відсіки в фюзеляжі, а для бомб більшого калібру мали бути зовнішні підвіси. Перший дослідний БШ-2 піднявся в повітря 2 жовтня 1939 року. 20 грудня на випробування надійшов і другий прототип.

Тестові польоти були невдалими — літак не відповідав вимогами по швидкості, дальності і швидкопідйомності. Також були і інші недоліки — погане керування і огляд з кабіни. Основною причиною проблем було визнано низьку тягооснащеність літака і запропоновано використати двигун АМ-38 потужністю 1600 к.с. Намагаючись також зменшити масу літака Іллюшин вирішив відійти від вимог завдання і за власною ініціативою переробив перший прототип в одномісний. Це істотно скоротило обсяг бронекорпусу; на місце стрільця був встановлений додатковий паливний бак і додаткове бронювання заднього центрування по масі, що також викликало нарікання — воно погіршувало керованість. Зекономлена маса дозволила штурмовикам задовольняти пропонованим до них вимогам щодо швидкості, а додатковий бак підвищив дальність польоту. 11 жовтня 1940 року була видана вказівка на серійне виробництво саме одномісного БШ-2 з двигуном АМ-38. В грудні 1940 року БШ-2 було перейменовано на Іл-2.

Основним виробником став завод № 18 в Воронежі (після початку війни евакуйований в Куйбишев), який з 1940 по 1945 рік виготовив 15 099 Іл-2. Московські заводи № 1 (теж евакуйований в Куйбишев) і № 30 виготовили 11 929 і 8865 літаків відповідно, невелику партію в 270 літак також було виготовлено на заводі № 381 в Ленінграді.[1]

Іл-2 з гарматами НС-37

• Іл-2 (одномісний) — оснащувався двигуном АМ-38 потужністю 1600 к.с. Озброєння: 2 × 20-мм гармати ШВАК (з кінця 1941 року замінялись на 23-мм гармати ВЯ-23) і 2 × 7,62-мм кулемети ШКАС. Маса бомбового навантаження 400 кг (на зовнішніх підвісах — 600 кг.). Під крилом можливе встановлення восьми 82-мм некерованих ракет РС-82. Частина літаків в польових умовах переобладнувалась в двомісні з встановленням 7,62-мм або 12,7-мм кулемет.
• Іл-2 (двомісний) — двигун АМ-38, озброєння: 2 × 23-мм гармати ВЯ-23, 2 × 7,62-мм кулемети ШКАС і 1 12,7-мм кулемет УБТ в кабіні стрільця. Маса бомбового навантаження — 300 кг. Будувався з середини 1942 року.
• Іл-2 (зразка 1943 року) — оснащувався двигуном АМ-38Ф потужністю 1720 к.с. Маса бомбового навантаження зросла до 400 кг.
• Іл-2м3 (деколи Іл-2 КСС від рос. крыло со "стрелкой" — крило зі «стрілкою») — нові суцільнометалеві консолі крил з невеликою стріловидністю по передньому краю. Двигун АМ-38Ф, озброєння відповідало попередній модифікації. Максимальна маса бомбового навантаження — 600 кг.
• Іл-2 НС-37 — протитанкова модифікація. Курсове озброєння складалось з двох 37-мм гармат НС-37 і двох 7,62-мм кулеметів ШАКС. Маса бомбового навантаження — 100 кг (максимальна — 200 кг.) Пізніше з'явились пристосування для використання некерованих ракет. Будувались з літа 1943 року.
• Іл-2КР — розвідник-коригувальник, який зберігав озброєння, але мав додаткове радіообладнання.
• Іл-2У — навчальний варіант з подвійним керуванням.

Підбитий одномісний Іл-2 на огляді в Будапешті. 1942 рік.

Одномоторний низькоплан змішаної конструкції. Головна особливість — включення броні в силову схему планера літака. Броня корпусу замінила собою каркас і обшивку всієї носової і середньої частини фюзеляжу. Бронекорпус — клепаний з гомогенної сталевої броні АБ-1 (АБ-2), — закривав двигун, кабіну пілота, радіатори і деякі агрегати (на прототипі бронекорпус захищав також стрільця). Прозора лобова броня козирка кабіни мала товщину 64 мм і витримувала 7,62 мм бронебійну кулю з нульової дистанції.

Існує поширена помилкова думка, що літак спочатку був сконструйований двомісним, але за вказівкою військового керівництва країни Іллюшин був змушений переробити штурмовик в одномісний. Як відомо, з відсутністю оборонного озброєння Іл-2 були пов'язані невиправдано великі втрати цих літаків в перший рік німецько-радянської війни.

Зіткнувшись з великими втратами Іл-2, які не мали оборонного озброєння, ВПС зажадали від Іллюшина знову зробити літак двомісним, що і було реалізовано до кінця 1942 року. Однак, змінити бронекорпус вже не було можливості, тому стрілець перебував за межами бронекорпусу і був захищений лише 6-мм листом броні з боку хвоста. При цьому захист пілота з боку задньої півсфери здійснювався поперечиною з броні марки «ХД», товщиною 12 мм (+6 мм бронеспинкою), що входила в схему бронекорпуса.

Бронекорпус, який би захищав обох членів екіпажу, отримала лише пізніша модифікація літака Іл-10, випуск якої розпочато в 1944[2]

Країни, повітряні сили яких мали на озброєнні Іл-2

До початку радянської війни тільки один 4-й ШАП був повністю оснащений Іл-2. Перший бойовий виліт відбувся вже 27 червня 1941 року, коли 5 Іл-2 завдала бомбового і ракетного удару по колоні Вермахту біля Бобруйська. В наступні дні нальоти на колони продовжувались, також Іл-2 використовувались для знищень переправ через ріки. Через активне використання за дванадцять днів було втрачено 40 Іл-2, ще 9 довелось відправити на ремонт через серйозні пошкодження, тому на початок Смоленської битви в полку було тільки 10 літаків. 20 серпня 4-й полк був виведений з фронту. Схожі ситуації повторювались і з іншими полками Іл-2 — декілька тижнів активних боїв і виведення для поповнення.

Іл-2 облітають позиції німецьких військ під Москвою. 1 грудня 1941 року.

Перед початком контрнаступу під Москвою в складі чотирьох фронтів було 10 авіаполків Іл-2, проте вони були значно недоукомплектовані і мали тільки 82 Іл-2, з яких 59 боєздатних, що складало близько 10 % всіх літаків на ділянці фронту (746 літаків). Загалом за 1941 рік було втрачено 533 Іл-2 було втрачено в боях, ще 444 довелось списати через пошкодження.

12 травня 1942 року війська Південно-Західного фронту почали наступ на Харків і на авіаційну підтримку було виділено 5 штурмових полків (92-й, 243-й, 385-й, 431-й і 619-й) які мали 67 Іл-2, ще 18 було в авіації Південного фронту. В кінці травня з тилу надійшли ще три полки, але це не виплинуло на хід наступу, а самі штурмовики зазнали величезних втрат — 1 червня в п'яти полках південно-західного фронту залишилось тільки 14 Іл-2.

З серпня 1942 року основні бої відбуваються біля Сталінграду, де Іл-2 стали основним літаком радянських ВПС виконавши 57 % всіх літако-вильотів. При цьому Іл-2 використовувались не тільки проти колон противника в ближньому тилу, а і проти позицій на вулицях міста. Також почалось використання Іл-2 для нічних нальотів, точніше ранкових і вечірніх, проти аеродромів і залізничних вузлів. Під час контрнаступу радянських військ в листопаді 1942 року біля міста було зосереджено три повітряні армії (8-а, 16-а і 17-а), які мали в своєму складі 450 Іл-2, з яких 317 було боєздатними.

Загалом за 1942 рік було сформовано 140 штурмових авіаполків, з них 14 переформовувались чотири рази, 15 — тричі, а 37 — двічі. На один збитий Іл-2 приходилось 17 бойових вильотів, при цьому була величезна різниця між початком і кінцем року. Через надходження двомісного варіанту і набуття досвіду відносні бойові втрати за рік впали в 1,5-2 рази.[5]

Іл-2 в атаці. Курська дуга. 1 липня 1943 року.

6-16 травня 1943 року, передбачаючи літній наступ німецьких військ, радянські ВПС завдали масованих ударів по аеродромах і залізничних вузлах в тилу противника. В складі бомбардувальних частин було 8 дивізій з Іл-2, але для останніх операція не була простою — за перші два дні було втрачено 70 Іл-2 — майже дві дивізії. Втрати було швидко поповнено і в битві на Курській дузі взяло участь 734 Іл-2. В перші дні битви Іл-2 завдавали ударів по танкових колонах і переправах, а з початком радянського контрнаступу почали масовані бомбардування укріплень на шляху танкових корпусів. Проте після заглиблення останніх на 50-70 км вглиб фронту, Іл-2 не змогли забезпечити належну підтримку через повільне впровадження радіо і відповідно погану взаємодію наземних частин і авіації. Хоча в битві перемогли радянські війська, втрати авіації були високими — 2-а повітряна армія з 5-го по 11-е червня втратила 107 Іл-2 (39 % початкової кількості), а 16-а ПА втратила 138 Іл-2 (50 %).

В 1943 році Іл-2 масово з'являється і в флотській авіації: 1 липня в Чорноморському флоті було 75 Іл-2, в Балтійському — 61, ще 28 в Північному. В флоті Іл-2 використовувались проти малих суден і конвоїв, зокрема Іл-2 Чорноморського флоту перешкоджали постачанням в Кубань, а в листопаді підтримували десант в ході Керченсько-Ельгинської операції.

Іл-2 над Берліном. Травень 1945 року.

В січні 1944 року штурмовики 1-го авіакорпусу брали участь в розгромі Вермахту біля Кіровограду, в лютому 6 штурмових дивізій було залучено до Корсунь-Шевченківської операції. Літом 1944 року в розгромі німецької групи армій «Центр» брали участь 2000 Іл-2 в складі п'яти повітряних армій. Значна, хоча і менша, кількість Іл-2 була задіяна в Львівсько-Сандомирській операції.

В 1945 році німецьким військам доводилось обороняти значно менший і укріпленіший фронт, тому роль бомбардувальної авіації зросла. Іл-2 використовувались більш ніж масовано, в середньому на 1 кілометр фронту виділялось 30-35 Іл-2, на деяких ділянках навіть 80. В радянсько-японській війні Іл-2 теж використовувались масово, до осені 1945 року тільки в Тихоокеанському флоті було 205 Іл-2.

Окрім СРСР, Іл-2 стояли на озброєнні в ВПС Польщі (250 Іл-2, 1944-49 рр), Болгарії (130 Іл-2, 1945—1954 рр), Югославії (213 Іл-2), Чехословаччини (35 Іл-2, до 1949 року) і Монголії (78 Іл-2, 1945—1954 рр.)[1]

• 
  У Національному музеї авіації (Болгарія)
• 
  У Варшаві (Військовий музей)
• 
  В Центральному музеї ВПС (Росія)
• 
  В Музеї Великої Вітчизняної війни (Росія)
• 
  В Празькому авіаційному музеї.

• Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5699595877. (рос.)

Опис модифікацій (Уголок неба):

• Одноместный
• Двухместный
• С двигателем АМ-38Ф
• «Крыло со стрелкой»
• С двигателем М-82
• С пушками ШФК-37
• С пушками НС-37
• С пушками НС-45
• Ил-8
• Как управлять самолётом Ил-2