Андрей Гуляшки

Народився 7 травня 1914 року у селі Раковиці (натепер Видинської області). В дитячому віці перебрався з батьками до столиці країни — міста Софії, де навчався у гімназії, французькому торговому коледжі та Вільному університеті. Ще в юності почав співробітничати з лівими політичними силами та лівими періодичними виданнями, за що його виключили з гімназії. 1934 року вступив до Болгарської робiтничої партiї.

Після приходу до влади комуніністів 9 вересня 1944 року був функціонером у Болгарській комуністичній партії, редактором газети «Литературен фронт», кореспондентом центральної болгарської комуністичної газети «Работническо дело», редактором журналу «Септември», гололовним редактором журналу «Пламък» (1956–66) і журналу «Съвременник» (1972—1973), а також протягом двох років (1967—1969) директором Народного театру. Одночасно з 1956 року перебував на керівних посадах у Спілці болгарських письменників, спочатку у 1956—1962 роках секретарем спілки, пізніше заступником голови спілки. Також був депутатом кількох скликань Народних зборів Болгарії.

Останні роки життя провів у Сопоті. Помер 3 липня 1995 року у французькому місті Страсбурзі.

Літературну творчість розпочав ще в 1930-х роках. Першим його опублікованим романом став «Дон Кіхот у Сельвеції» (болг. Дон Кихот от Селвеция), який вийшов друком у 1936 році. Перші літературні твори письменника переважно мають соціально-психологічну тематику, та написані під впливом тогочасної захдноєвропейської літератури.

Після Другої світової війни та приходу до влади в країні до комуністів у творчості письменника спостерігається перехід до позицій соціалістичного реалізму. Перші післявоєнні його твори «Молодий місяць» (болг. Новолуние) і «Сліди на снігу» (болг. Стъпки в снега) описують події Другої світової війни з точки зору соціалістичної ідеології. Наступними його значними творами стала трилогія про село Ведрово, в якій описуються соціалістичні перетворення в післявоєнному болгарському селі, за перший з яких «МТ станція» (болг. МТ станция), який вийшов друком у 1950 році, письменник отримав Димитровську премію. У його доробку у післявоєнний час є також і психологічні твори, зокрема «Любов» (болг. Обич), «Сім днів нашого життя» (болг. Седемте дни на нашия живот), «Один день і одна ніч» (болг. Един ден и една нощ), «Романтична повість» (болг. Романтична повест). Також письменник є автором кількох історичних та пригодницько-історичних творів — «Золотий вік» (болг. Златният век) та «Мандрівник блукає світами» (болг. Скитник броди по света), сюрреалістично-сатирично-фантастичного роману в стилі антиутопії «Три життя Йосифа Димова» (болг. Трите живота на Иосиф Димов). Андрей Гуляшки є автором також двох соціальних драматичних творів «Болото» (болг. Блатото) й «Обіцянка» (болг. Обещание).

Найвідомішими творами письменника стали детективи із циклу творів про контррозвідника Аввакума Захова. Серія започаткована фактично ще в 1956 році повістю «Коштовний камінь» (болг. Скъпоценният камък) . Хоча в ній ще не діє головний герой серії болгарський контррозвідник Аввакум Захов, проте оповідь ведеться вже від імені студента-ветеринара Анастасія, у якому можна розпізнати Анастасія Букова, лікаря-ветеринара, який виконує роль у цій серії творів своєрідного доктора Ватсона. Аввакум Захов з'являється вперше в повісті «Контррозвідка», яка також видавалась під назвою «Випадок у Момчилові» (болг. Контраразузнаване, болг. Случаят в Момчилово), що вперше вийшла друком у 1959 році. Перші твори з цієї серії написані без будь-яких натяків на відступ від тогочасної соціалістичної ідеології. Проте в пізніших творах циклу, особливо в повісті «Остання пригода Авакума Захова» (болг. Последното приключение на Авакум Захов), помітна іронія та пародійність над тогочасними ідеологічними настановами. Особливе місце в цій серії творів займає повість «Аввакум Захов срещу 07» (болг. Аввакум Захов проти 07), у якій описується у пародійній формі поєдинок болгарського контррозвідника проти агента британської розвідки, у якому в зміненому прізвиську (через скаргу про недотримання авторських прав болгарським письменником) можна легко впізнати героя британських шпигунських романів Джеймса Бонда, відомого також як «Агент 007»[1].

• Дві Димитровські премії (1951; 1959);
• Герой Праці із врученням ордена Георгія Димитрова (1974);
• Премія Івана Вазова.

• Майстер детективного жанру
• Андрей Гуляшки на сайті livelib.ru (рос.)
• В. О. Захаржевська. Гуляшки Андрей Стоянов // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• Андрей Гуляшки