Андреєв Микола Миколайович
Мико́ла Микола́йович Андре́єв (рос. Андре́ев Никола́й Никола́евич) (16 (28) липня 1880 — пом. 31 грудня 1970) — український фізик, який зміг реалізувати себе як науковець за часів існування СРСР, академік АН СРСР з 1953 р., член-кореспондент з 1933 р. Народився у с. Курмани (Роменський повіт) Полтавської губернії — сучасний Недригайлівський район Сумської області. Закінчив Базельський університет у 1909 р. З 1912 р. викладав та керував науковою роботою у Московському університеті. З 1917 р. працював у кількох вищих навчальних закладах і науково-дослідних установах СРСР: з 1940 р. у фізичному інституті, з 1954 р. в Акустичному інституті АН СРСР. 1970 — Герой Соціалістичної Праці.
| Андреєв Микола Миколайович | |
|---|---|
| рос. Николай Николаевич Андреев | |
 | |
| Народився |
16 (28) липня 1880 Курмани, Недригайлівський район, Україна |
| Помер |
31 грудня 1970 (90 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна |
 Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик |
| Alma mater | Базельський університет |
| Галузь | акустика |
| Заклад | Санкт-Петербурзький державний політехнічний університет Петра Великого, Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва і Andreyev Acoustics Instituted |
| Звання | академік АН СРСР |
| Ступінь | академік АН СРСР |
| Членство | Академія наук СРСР |
| Відомий завдяки: | фізична та технічна акустика |
| Нагороди |
    |
Праці
Автор багатьох наукових праць з фізичної та технічної акустики. Створив радянську наукову школу акустиків, яка під безпосереднім його керівництвом розробила теорію поширення звуку в рухомому середовищі; розв'язував проблеми поширення акустичних коливань в атмосферному та водному середовищах, проблеми архітектурної акустики, електроакустичної апаратури. Важливими є роботи з вивчення шуму літака, п'єзоелектрики, теорії телефону, з фізичних основ акустики музичних інструментів. У 1941—1945 рр. під Керівництвом Андреєва проводилися роботи, які започаткували радянську гідроакустику.
М. М. Андрєєв займався вирішенням проблем, пов'язаних із застосуванням спектрального методу в фізиці. В результаті аналізу відомих явищ — дифракції, дисперсії світла та резонансу — з'явилася стаття Миколи Миколайовича «Решетка, призма, резонатор». Як зазначає дослідник історії науки Ігор Шаров у своїй книзі Вчені України: 100 видатних імен, цінність цієї роботи була не стільки в нових підходах, до висвітлення теми, скільки у чіткості викладу спектрального методу.
Сучасники Миколи Миколайовича Андрєєва вважали, що його наукова діяльність характеризувалася глибоким проникненням у суть нових принципових питань, пильною увагою до конкретних практичних завдань. Микола Миколайович умів виховати і надихнути своїх учнів, допомагаючи їм справами, порадами і розвиваючи творчу ініціативу.
Андреєв відомий також як педагог та популяризатор наукових знань. Він заснував і редагував науково-популярний журнал «Искра» (з 1923), був головним редактором «Акустического журнала» АН СРСР. Нагороджений 4 орденами Леніна і Трудового Червоного Прапора
Роботи
- Равновесие и колебания пьезоэлектрического кристалла (Обзор), «Журнал прикладной физики», 1928, т. 5, в. 3—4; Акустика движущейся среды, Л.—М., 1934 (рос.) (разом із І. Г. Русаковим).
Література
- Н. Н. Андреев (к 85-летию со дня рождения), «Акустический журнал», 1965, т. 11, в. 3; Н. Н. Андреев, М., 1963 (Материалы к биобиблиографии ученых СССР. Сер. физическая, в. 14) ((рос.)).
- Андреєв Микола Миколайович (рос.)
- Ал-фізика (рос.)
- Ігор Шаров. Вчені України: 100 видатних імен. — К.: АртЕк, 2006. ISBN 966-505-054-0