Андре Круз

Вихованець футбольної школи клубу «Понте-Прета». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1987 року в основній команді того ж клубу, в якій провів два сезони.

У 1990 році він перебирається у «Фламенго», з яким виграв Кубок Бразилії в тому ж році.

Влітку 1990 року починаються пригоди бразильця в Європі: гравця придбав льєзький «Стандард». З бельгійським клубом він завоював Кубок у сезоні 1992/93.

У 1994 році Крус перебрався в Італію, а саме в «Наполі», у складі якого провів наступні три роки своєї кар'єри гравця. Влітку 1997 року після того, як він підписав попередню угоду з «Інтернаціонале», їм серйозно зацікавився «Мілан», який віддав «нерадзуррі» Франческо Мор'єро як відшкодування можливого переходу бразильського захисника[1]. У стані «росонері» Крус проводить неоднозначний сезон, як і вся команда[2]. У другому сезоні «Мілан» очолив Альберто Дзаккероні і бразилець став з'являтись на полі набагато рідше, тому після половини чемпіонату після п'ятирічної відсутності повернувся на правах оренди в «Стандард».

У Бельгії Крус відіграв шість місяців, а потім знову відправився в Італію, де виступав в складі «Торіно».

У січні 2000 року захисник перейшов у лісабонський «Спортінг». З португальцями він здобуває перемогу в двох чемпіонатах (1999/00, 2001/02), а також виграв Суперкубок (2000) і Кубок Португалії (2001/02).

У 2002 році Андре повернувся до Бразилії, де виступав в командах «Гояс» (2002 і 2004) і «Інтернасьйонал» (2003), після чого завершив професійну ігрову кар'єру.

1985 року дебютував у складі юнацької збірної Бразилії.

1987 року залучався до складу молодіжної збірної Бразилії. Зі збірною взяв участь в Панамериканських іграх 1987 року, де він зіграв 4 матчі і забив один гол.

З 1987 по 1988 рік захищав кольори олімпійської збірної Бразилії. У складі цієї команди провів 11 матчів, забив 3 голи. У складі збірної — учасник футбольного турніру на Олімпійських іграх 1988 року у Сеулі, на яких став олімпійським срібним медалістом[3][4].

3 серпня 1988 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Бразилії в товариській грі проти Австрії, і забив свій єдиний гол у ворота збірної Італії в товариському поєдинку, що відбувся 14 жовтня 1989 року в Болоньї.

У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії, здобувши того року титул континентального чемпіона, розіграшу Кубка Америки 1995 року в Уругваї, де разом з командою здобув «срібло», та чемпіонату світу 1998 року у Франції, де також здобув «срібло».

Остання гра (товариська) Андре Круса за збірну датується 3 червня 1998 року проти Андорри, що відбулася в Парижі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у формі головної команди країни 31 матч, забивши 1 гол.

• Володар Кубка Бразилії (1):

«Фламенго»: 1990

• Володар Кубка Бельгії (1):

«Стандард» (Льєж): 1992/93

• Чемпіон Португалії (2):

«Спортінг»: 1999/00, 2001/02

• Володар Кубка Португалії (1):

«Спортінг»: 2001/02

• Володар Суперкубка Португалії (1):

«Спортінг»: 2000

• Володар Кубка Америки (1):

Бразилія: 1989

• Андре Круз на сайті ФІФА (англ.)

• Андре Круз на сайті National-Football-Teams.com (англ.)