Андрій Рубльов

За переказами, Андрій Рубльов був спокійним і покірним ченцем. Його життя проходило в молитвах, роздумах і мистецтві зображення святих образів. Єдина точна дата з його біографії — це дата смерті. Вона була вирізьблена на надгробній плиті і вчасно скопійована в 20 столітті. Честь віднайдення поховання належить відомому російському архітектору-реставратору Петрові Барановському .

Попри те, що за життя Рубльов користувався неабиякою повагою, після смерті, з роками, його авторитет поступово почав слабнути. До 20 століття ніхто не знав напевно, які саме роботи належать пензлю ченця-художника.

Єдина ікона, авторство якої беззаперечно належить Рубльову, — «Трійця» — з часом змінилася і судити про стиль її виконання було неможливо. Лише в 20 столітті завдяки зусиллям дослідників та реставраторів сучасне розуміння творчості цього художника наповнилось реальним змістом.

Найвірогідніше, що свої перші кроки у малярському мистецтві Андрій Рубльов здобував під опікою відомого константинопольського живописця Феофана Грека та його учнів. Вже в 1405 разом із Феофаном Греком та старцем Прохором розписав Благовіщенський собор Московського Кремля. На жаль до нашого часу збереглись лише два яруси іконостасу. Дослідники запевняють, що Рубльову належать сім ікон святкового ряду: «Благовіщення», «Хрещення», «Різдво Христове», «Стрітення», «Преображення», «Воскресіння Лазаря» та «Вхід до Єрусалиму». Ці роботи свідчать про неабиякий талант майстра та слідування візантійським традиціям. Від робіт інших майстрів ці ікони відрізняються м'якістю, гармонійністю й таємничою одухотвореністю.

Друга згадка в літописі про мистецтво Андрія Рубльова датується 1408 роком. В цей час він працює разом зі своїм товаришем Данилом Чорним над фресками Успенського собору у місті Владимирі. Аналіз стилю фресок допоміг вченим визначити коло творів, виконаних безпосередньо Рубльовим. Особливістю його робіт в цьому соборі є повний відхід від візантійської традиції і створення нового московітського стилю розпису. Найзначущою із фресок Рубльова в Успенському соборі є композиція «Страшний суд», де традиційно грізна сцена перетворилася в світле свято торжества справедливості. За майстерністю виконання найвиразнішими є образи Христа, Івана Предтечі та апостола Павла.

Приблизно в той час Рубльов створює ще одну визначну ікону — копію з уславленого візантійського образу «Володимирської Богоматері». В тонкому образі Діви Марії зображена краса материнської любові та смуток в передчутті трагічної долі Сина. Роботи Андрія Рубльова у Володимирі свідчать, що на той момент він був вже досконалим майстром, який очолював створену ним школу живопису.

1410 рік у творчості Рубльова знаменується створенням трьох ікон так званого «Звенигородського чину» (названого так умовно, по місцю, де вони були знайдені): «Спас», «Архангел Михаїл» та «Апостол Павло». Найвизначніша з них ікона «Звенигородський Спас». Своєрідне обличчя Христа зосереджене, його погляд прямий, задумливо-пронизливий. В зображених рисах вгадується новий етап рубльовського розпису, виказуючи початок золотого віку — розквіту іконопису в Росії. Дослідники вказують на стилістичну схожість Спаса з найуславленішим творінням Рубльова — «Трійцею».^{[джерело?]}

Сьогодні деякі спеціалісти (співробітники Третьяковської галереї та російського Державного науково-дослідного інституту реставрації) не впевнені, що ікони Звенигородського чину писав Андрей Рубльов[9]

Найкращу свою роботу створив у 1411. Нею стала ікона «Трійця Старозавітна (Вітхозавітна)», написана Рубльовим на спомин святого Сергія Радонежського, засновника Троїцького монастиря. Вона призначалася для дерев'яного Троїцького собору монастиря. Тема ікони була взята зі Старого Заповіту — це візит трьох янголів до садиби Авраама і Сарри. У Новому Заповіті образ трьох янголів почав сприйматися як єдність трьох іпостасей Бога — Батька, Сина та Духа.

Одна з найкращих московітських ікон передає співзвучність трьох світлих душ, які розмовляють між собою в повній тиші. Ікона ідеально поєднує в собі складний богословський зміст із неабиякою композиційною майстерністю. «Трійця» розрахована на дальню та ближню точку зору, кожна з яких по різному розкриває багатство відтінків ікони, малярську віртуозність майстра.

Ідея та майстерність зображення «Трійці» спонукала багатьох художників до створення чогось подібного. Однак жодна з робіт не змогла наблизитись до рівня рубльовського творіння.

У двадцятому столітті Андрієва «Трійця Вітхозавітна», була визнана найкращою роботою Рубльова й шедевром світового мистецтва іконопису.

Вважається, що Андрій Рубльов розписував Різдвяний собор у Савино-Сторожевському монастирі під Звенигородом. Тим більше, що незначні фрагменти розпису, що збереглися, наближені до стилю Рубльова.

У середині 1420-х Рубльов разом з Данилом Чорним керував розписом Троїцького собору Троїце-Сергієва монастиря. На жаль фрески були втрачені, а в рубльовських іконах того часу зберігся смуток — відчувається вік художника. Найвідоміші з його робіт: «Хрещення», «Архангел Михаїл» та «Апостол Павло». Ці ікони відрізняються глибиною змісту, монументальністю образів, красою силуетів, гармонічною кольоровою гаммою, що нагадує його неперевершену «Трійцю».

Останні роки життя провів в Андроніковському монастирі, де займався розписом храму Спаса. З літописних джерел ми дізнаємось, що він також брав безпосередню участь в будівництві цього храму. На жаль останні роботи майстра не збереглися.

Помер 17 жовтня 1428 у Москві, в Андроніковському монастирі.