Владимир

Назва міста пішла від імені Володимир, і в старовину записувалося як Володимѣрь, де прикінцеве ь походить від праслов'янського присвійного суфікса *-jь (тобто «Володимирів», «місто Володимира»), ця йотація викликала пом'якшення попереднього [r]; далі назва збіглася за формою з особовим ім'ям[2].

Варіанти

• Владимир — теперішня російська назва. Пов'язана з тим, що особове ім'я Володимир в Росії тепер уживається у церковнослов'янській неповноголосній формі «Владимир» (див. докладніше про походження імені «Володимир»).
• Володимир-над-Клязьмою (рос. Владимир-на-Клязьме) — первинна руська назва з позначенням становища (Клязьма); проти давнішого Володимира.
• Володимир-Заліський (рос. Владимир-Залесский) — так само; руська назва з позначенням регіону (Залісся).

Місто розташоване в основному на лівому березі річки Клязьми, лівої притоки Оки, басейн Волги, та невеликою площею на правому березі. З півдня та південного сходу до міста підходять лісові масиви.

Площа Владимира спочатку становила 124,6 км², хоча забудова займала тільки 60 км². У 2006 році в межі міста увійшла низка навколишніх селищ, які нині перетворені на окремі мікрорайони. Після такої реформи площа Владимира становить 308 км².

Успенський собор

Золоті ворота

Перші люди на території міста селились ще приблизно 30-25 тисяч років до н. е. — Сунгирська стоянка.

В III тис. до н. е. сюди приходять волго-фінські племена.

У VI-VII століттях терен заселяє фіно-угорське плем'я меря.

В VIII-X століттях на пагорбі, де пізніше був збудований Успенський собор, розташовувалось мерянське поселення.

У IX—X століттях сюди проникають слов'яни — ільменські словени.

Точна дата заснування міста невідома. Пізніші московські літописні джерела (Софійський перший літопис, Воскресенський і Никонівський, Руський Временник, Степенна Книга, Тверський літопис) приписують заснування міста Володимиру Святославичу, називаючи різні дати — 987, 990 або 992[3]. Інші (Іпатський літопис, Синодальний літопис) відносять початок існування міста до часів Володимира Мономаха — близько 1108.

Перша згадка в давньому джерелі, яку можна безсумнівно віднести до Володимира-на-Клязьмі, трапляється у Лаврентіївському літописі й датована 1151 роком. Час заснування не вказаний, але в цьому ж джерелі в описі подій за 1176 наводяться відомості про засновника: постави бо преже градо-сь великии Володимеръ. и потомъ кнѧзь Андрѣи. З аналізу літопису можна зробити висновок, що міста не існувало ще в 1097[4].

Найбільш прийнятною є точка зору, згідно з якою Володимир-на-Клязьмі закладається і укріплюється в 1108 Володимиром Мономахом — як опорний пункт захисту Ростово-Суздальського князівства[5].

У 1157 князь Андрій Боголюбський переніс сюди столицю Володимиро-Суздальського князівства.

В XII столітті місто, разом із Суздалем, було центром володимиро-суздальської школи мистецтва.

У 1238 на місто напали татари, які нападали потім ще кілька разів.

В 1299 стає резиденцією (осідком) київських митрополитів. Однак на середину XIV століття ця роль переходить до Москви.

В 1382 на місто напав Тохтамиш, в 1441 — татарський царевич Талич та нижньогородський воєвода Карамишев.

В 1609 володимирці повстали проти ставленика Лжедмитрія II воєводи Вельямінова.

1614 на Володимир напали поляки на чолі з Лісовським.

З 1719 — центр провінції, з 1778 — намісництва, з 1796 — губернії. В листопаді 1797 тут відкрита перша типографія, 1804 — гімназія, в 1834 — бібліотека.

В 1838-1840 в місті був у засланні Олександр Герцен.

У 1847 заснований драматичний театр, 1861 — прокладена залізниця, 1862 — заснований краєзнавчий музей, 5 грудня 1908 — збудована перша електростанція.

В жовтні-листопаді 1917 в місті встановлено радянську владу.

25 червня 1927 тут бував Володимир Маяковський.

14 січня 1929 Владимир переходить до складу Івановської області.

5 березня 1932 почав працювати хімічний завод, у травні — машинобудівний.

14 серпня 1944 Владимир стає центром області.

21 квітня 1945 збудовано тракторний завод, 1950 відкрито педагогічний інститут, 8 листопада 1952 прокладена перша тролейбусна лінія, 1952 відкрито стадіон «Торпедо», 1960 збудовано міст через Клязьму, 1964 відкрито політехнічний інститут.

Місто адміністративно ділиться на три округи (2002):

• Ленінський — 119 356 осіб
• Октябрський — 79 991 особа
• Фрунзенський — 116 607 осіб

1 січня 2006 року в межі міста було внесено кілька навколишніх селищ:

Серед закладів освіти в місті діють державний університет, державний гуманітарний університет, юридичний інститут, інститут бізнесу та кілька філіалів інших вузів країни. Серед середніх спеціальних закладів освіти — 8 професійних ліцеїв, 2 професійних училища, сільськогосподарський технікум, авіамеханічний, медичний, музичний, культури та мистецтв, педагогічний, політехнічний, будівельний, торгово-економічний та хіміко-механічний коледжі, технікум економіки та права.

Владимир має розвинену базу туристичних закладів — численні готелі («Владимир», «Золоте кільце», «Зоря», «Клязьма» та ін.), кафе та ресторани.

Серед закладів культури діють обласний драматичний театр імені А. В. Луначарського, театр ляльок та філармонія. Працюють музеї Владимиро-Суздальського заповідника.

Владимир — великий промисловий центр Росії. В місті працюють підприємства машинобудівної (заводи автоприладобудівний, тракторний, точних машин, електроніки та електроприладів), хімічної (хімічний завод), електроенергетики (ПМЕС та 2 ТЕЦ) та харчової (заводи лікеро-горілчаний, молочний) промисловостей. На 2008 рік всіма підприємствами міста було вироблено продукції на загальну суму 37,8 млрд руб.

Місто є великим транспортним вузлом. Через Владимир проходить залізниця Москва— Нижній Новгород, тут починається залізнична гілка Владимир—Тума. Центральний залізничний вокзал розташований на березі річки Клязьми поруч із річковим вокзалом. Великі вокзали є також у нових мікрорайонах міста — Юр'євець і Боголюбово.

Через місто проходить автомагістраль М-7 «Волга» з Москви на Нижній Новгород. На північ йдуть магістралі А-113 до міста Іваново, Р-74 на Ростов та Р-75 на Александров, на південь — Р-72 на Муром та Р-73 на Туму. В останні роки збудована велика об'їзна дорога правим берегом річки Клязьми.

На західній околиці міста розташований аеропорт міжнародного значення «Владимир».

В самому місті діють тролейбусне та автобусне сполучення.

В місті нараховується 239 будівель, що охороняються. Більшість збережених храмів Владимира належать до доби бароко.

• «Золоті ворота» (1158–1164 рр., перебудовані наприкінці XVIII ст. — білокам'яна тріумфальна арка, над нею церква Ризположення (1795–1810 рр.)
• Успенський собор (1158–1160 рр., перебудований в 1185–1189 рр.) — білокам'яний собор з фресками XII ст. та 1408 р. (роботи Андрія Рубльова та Даниїла Чорного), 1810 р. до собору прибудована дзвіниця у стилі псевдоготики
• Дмитровський собор (1194—1197 р.)
• Княгинін монастир із Успенським собором (межа XV–XVI ст., фресковий ансамбль 1640-х рр.) та Казанською церквою (1789 р.)
• Церква Успіння Богородиці (раніше тут був монастир; 1644–1649 р., т. зв."узорочьє")
• Церква Миколи Чудотворця Галейського (1732–1735 рр.) — в наришкінському стилі
• Церква Святого Микити (1762–1765 р.) — в стилі єлизаветинського бароко
• Миколо-Кремлівська церква, 1761 р., бароко.
• Троїцька церква — 1740–1746 рр., у наришкінському стилі, дзвіниця XIX ст., класицизм
• Ансамбль холодної Спасо-Преображенської (1772–1778 рр., бароко, на місці найдревнішого у місті храму XII ст.) та теплої Микольської (кінець XVII ст.) церков
• Споруди Богородице-Різдвяного монастиря (XVII–XXI ст.)
• Вознесенська церква (1718–1724 рр., бароко) із дзвіницею (1813 р., класицизм)
• Князь-Володимирська церква (1785 р., бароко)
• Георгіївська церква (1778–1796 рр., бароко, на місці храму XII ст.)
• Церква Михайла Архангела у Красному Селі (1788 р., перехід від бароко до класицизму)
• Олексіївський монастир із собором Костянтина та Єлени (1770-і рр., бароко)
• Церква Михайла Архангела («Червоний храм»). 1893 р., псевдоросійський стиль.
• Церква Миколи Чудотворця в Кусуново. 1721 р., у наришкінському стилі.
• Церква Різдва Богородиці в Ковергіно (1845–1856 рр.) — у псевдовізантійському стилі
• Торгові ряди (1787 р.)
• Будівля міської лікарні («Білий корпус») — 1799–1802 рр., класицизм
• Срітенська церква (класицизм, 1807 р.)
• Троїцька церква («Червона») — 1913 р., модерн
• Католицький храм Святого Розарія (1894 р.)
• Пам'ятник до 850-річчя Владимира (1960 р.) — скульптор Д. Б. Рябічев, архітектор О. Н. Душкін

• 
  Собор Княгиніна монастрия, бл. 1500 р.
• 
  Успенська церква, 1644 - 1649 рр.
• 
  Церква Миколи Галейського, 1732 - 1735 рр.
• 
  Церква Микити, 1762 - 1765 рр.
• 
  Георгіївська церква, 1778–1796 рр.
• 
  Миколо-Кремлівська церква,1761 р.
• 
  Храми Спасо-Преображенського приходу, XVII - XVIII ст.
• 
  Церква Михайла Архангела, 1893 р.

• Володимир Безобразов — економіст, академік Петербурзької АН (з 1867).
• Микола Воронін — археолог, доктор історичних наук.
• Микола Казанський — ботанік, флорист.
• Михайло Лазарєв — адмірал, мандрівник.
• Михайло Сперанський — державний діяч.
• Микола Столєтов (1839—1896) — генерал, герой Шипкінської оборони.
• Сергій Танєєв (1856—1915) — композитор.
• Баталов Олексій Володимирович (1928—2017) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, сценарист і громадський діяч, педагог.

• Полное собрание русских летописей (ПСРЛ), Т.15. Летописный сборник, именуемый Тверской летописью. Санкт-Петербург, 1863.
• Диба Юрій. Літописні свідчення про заснування міста Володимира наприкінці Х століття — Володимир на Лузі чи Владімір на Клязьмі

• (рос.) Атлас автомобильных дорог. Золотое кольцо России. — М. : Книжное издательство «За рулём», 2007. — 160 с.
• (рос.) Золотое кольцо. Справочник. — М. : Вокруг света, 2006. — 256 с.
• (рос.) Михайлов К. П. Золотое кольцо России. Летопись разрушений и утрат. — М. : Эксмо; Яуза-Пресс; Лепта-Книга, 2008. — 464 с. — (На руинах Небесной России)

• Сайт міської ради Архівовано 11 березня 2011 у Wayback Machine.
• Інтернет-енциклопедія міста
• Владимиро-Суздальський заповідник
• Історія міста
• Інформаційний портал
• Супутниковий знімок та галерея