Анна-Софія Данська

Портрет принцеси в дитинстві, автор невідомий

Анна Софія народилася у Фленсбурзі 1 вересня 1647 року. Вона була другою дитиною і старшою з п'яти дочок в сім'ї данського і норвезького короля Фредеріка III і королеви Софії Амалії, уродженої принцеси Брауншвейг-Люнебурзької з дому Вельфів. З батьківської лінії була онукою Крістіана IV, короля Данії та Норвегії та Анни Катерини, уродженої принцеси Бранденбурзької з дому Гогенцоллернів. З материнської лінії була онукою Георга, герцога Брауншвейг-Люнебургу і князя Каленбергу і Анни Елеонори, уродженої принцеси Гессен-Дармштадтської з Гессенського будинку[4].

Незабаром після народження Анни Софії помер її дід по лінії батька, і, за деякий час, батьки принцеси стали новими королем і королевою Данії та Норвегії. Всього у монаршої пари народилися шестеро дітей, з яких двоє померли в дитячому віці. У принцеси був брат — Георг, принц-консорт Великої Британії і три сестри — Фредеріка Амалія, герцогиня Гольштейн-Готторпу, Вільгельміна Ернестіна, курфюрстіна Пфальца і Ульріка Елеонора, королева Швеції[4][5].

Анна Софія отримала гарну освіту. Окрім рідної данської мови, вона знала латинь, німецьку, французьку, іспанську й італійську мови[6]. Принцеса мала привабливу зовнішність; у неї були соболині брови і кирпатий носик. Вихованням й освітою принцеси, як і її сестер, займалася королівська гувернантка Олена фон Вестфален[7]. 1663 року шістнадцятирічна Анна Софія отримала свій власний двір з гофмейстером Еневольдом Парсбергом[8].

Портрет Йоганна Георга III кисті Ботшільда (1860-ті)

У 1662 році були розпочаті переговори про шлюб принцеси із саксонським наслідним принцом, майбутнім курфюрстом Саксонії під ім'ям Йоганна Георга III, який, разом із матір'ю, відвідав королівський двір в Копенгагені; Анна Софія і Йоганн Георг були представлені один одному. Рік по тому, разом із матір'ю, він знову відвідав данське королівство з нагоди п'ятнадцятиріччя принцеси і був присутній на святі в Копенгагенському замку[8]. 9 жовтня 1666 року Анна Софія і Йоганн Георг одружилися. У їхній родині народилося двоє синів[4][9]:

• Йоганн Георг (18.10.1668 — 28.5.1694), курфюрст Саксонський під ім'ям Йоганна Георга IV з 1691 року вступив у шлюб з Елеонорою Саксен-Ейзенахською (13.4.1662 — 9.9.1696), принцесою з Ернестинської лінії будинку Веттінів;
• Фрідріх Август (22.5.1670 — 1.2.1733), курфюрст Саксонський під ім'ям Фрідріха Августа I з 1694 року король Польщі і великий князь Литовський під ім'ям Августа II Сильного з 1697 року вступив у шлюб з Крістіаною Ебергардіною Бранденбург-Байрейтськюй (19.12.1671 — 4.9.1727), принцесою з дому Гогенцоллернів.

Сини Анни Софії в ранньому дитинстві виховувалися данськими фрейлінами, відправленими до Дрездену з Копенгагена її матір'ю. Відносини курфюрстіни з синами, коли ті досягли повноліття, як і з чоловіком, були складними[8]. Курфюрст мав позашлюбного сина Йоганна Георга Максимиліана[10]. Він був палким прихильником оперної діви Маргарити Саліколи, яку привіз до Дрездену з Венеції[11]. Можливо, у нього була також позашлюбна донька Магдалина Сібілла фон Найдшуц від саксонської дворянки Урсули Маргарити фон Хаугвіц[12].

Батько Анни Софії помер 9 лютого 1670 року і на престол зійшов її старший брат, який став данським і норвезьким королем під ім'ям Крістіана V. З ним вона вела активну переписку, що стосувалася різних політичних питань. У 1670 курфюрстіна побувала на батьківщині. Під час цієї поїздки вона відвідала двоюрідну сестру, яка перебувала в ув'язненні — Леонору Христину Ульфельдт[7].

Її рідна сестра Фредеріка Амалія в 1667 році стала герцогинею Гольштейн-Готторпською. У 1702 році Анна Британська, дружина її брата, принца Георга, зійшла на престол Англії, Ірландії та Шотландії. Вона сама стала курфюрстіною Саксонською в 1680 році, а її сестра Ульріка Елеонора в тому ж році стала королевою-консортом Швеції. Інша сестра, Вільгельміна Ернестіна, курфюрстіна-удова Пфальцу, в 1685 році переїхала до неї в Дрезден[8][13].

У 1691 році в Тюбінгені під час епідемії холери або чуми помер Йоганн Георг III і був похований в соборі Фрайберга. У наступному році, його син і спадкоємець, новий саксонський курфюрст Йоганн Георг IV став відкрито жити зі своєю фавориткою і можливою єдинокровною сестрою Магдалиною Сибіллою фон Найдшуц. Анна Софія продовжила політику покійного чоловіка, спрямовану на руйнування цих відносин. Однак, Йоанн Георг IV не бажав нічого міняти[12][14][15].

Анна Софія намагалася одружити старшого сина із племінницею, данською та норвезькою принцесою Софією Ядвіґою, але курфюрст відкинув цю пропозицію[16]. Нарешті, вона одружила його із принцесою Елеонорою Ердмутою Саксен-Ейзенахською. Шлюб виявився вкрай невдалим. Йоанн Георг IV не приділяв належної уваги дружині. Він залишив її в Гофі — офіційній резиденції саксонських курфюрстів, і продовжив жити з коханкою в іншому своєму палаці. Курфюрст навіть спробував вбити дружину, щоб одружитися з фавориткою. Дітей у подружжя не було[12][14][15].

У червні 1693 року коханка народила від курфюрста доньку, Марію Вільгельміну Фредеріку. Менш ніж через рік після цього Магдалина Сибілла заразилася віспою і 4 квітня 1694 року померла на руках у курфюрста. Йоганн Георг IV помер слідом за нею від тієї ж хвороби, і був похований у соборі Фрайберга. Його спадкоємець і брат визнав племінницю незаконнонародженою[12][14][15].

З 1697 року Анна Софія займалася вихованням онука Фрідріха Августа, сина Фрідріха Августа I і Крістіани Ебергардіни Бранденбург-Байрейтської, так, як її молодший син, ставши польським королем під ім'ям Августа II, став католиком. З цієї причини в саксонських володіннях його авторитет сильно поступався авторитету матері і дружини, які продовжили сповідувати лютеранство. Однак, незадовго до смерті курфюрстіни-вдови, онук, вихований нею в дусі протестантизму, таємно перейшов в католицтво і згодом успадкував польський і литовський трони під ім'ям Августа III[17].

Ставши вдовою, Анна Софія оселилася в замку Ліхтенбург, де жила разом із сестрою Вільгельміною Ернестіною, курфюрстіною-вдовою Пфальцу. Анна Софія померла 1 липня 1717 року у Преттіні[18]. Спочатку її поховали поруч із сестрою в замковій церкві святої Анни в бароковій гробниці роботи Бальтазара Пермозера. 22 вересня 1811 року гробниці Анни Софії та Вільгельміни Ернестіни з їх останками були перенесені до Фрайберзького собору[19][20].[21]