Анна Клевська (1552—1632)

Анна Клевська

Народилась 1 березня 1552 року у Клеве. Була другою дитиною та другою донькою в родині герцога Юліх-Клеве-Бергу Вільгельма Багатого та його другої дружини Марії Австрійської. Мала старшу сестру Марію Елеонору. Згодом сімейство поповнилося п'ятьма молодшими дітьми.

Виросла у Дюссельдорфському замку. Також сім'я мала мисливський замок Хамбах на східному краю Пфальцького лісу. Час від часу відвідували замки Юліху та Клеве. Принцеси виховувались у дусі протестантизму незаміжньою тіткою Амалією, сестрою батька.[1] Загалом при дворі, як і у всьому герцогстві, панувала атмосфера ліберального католіцизму.[2] Виключенням став закон про вигнання з країни євреїв у 1554 році.

Анна, як і її сестри, через привілеї надані донькам Вільгельма Багатого імператором Карлом V щодо можливості подальшого успадкування земель, вважалася вигідною партією.

У віці 22 років дівчина стала дружиною пфальцграфа та герцога Нойбургу Філіпа Людвіга, якому за кілька днів виповнювалося 27. Весілля пройшло 27 вересня 1574 у Нойбурзі. Від початку герцог мав намір одружитися зі старшою сестрою Анни, однак та восени 1573 року вийшла заміж за герцога Пруссії Альбрехта Фрідріха.[3] Як удовину долю Анна отримала Лутцинген і Гохштедт. За шлюбним контрактом, Філіп Людвіг також зобов'язувався збудувати для дружини відповідну її статусу удовину резиденцію.[4]

Портрет Філіпа Людвіга пензля невідомого майстра, 1577

Оселилися молодята у Нойбурзькому замку на березі Дунаю. Також мали мисливський замок Ґрюнау у тугайових лісах. У подружжя з'явилося восьмеро дітей:

• Анна Марія (1575—1643) — дружина герцога Саксен-Веймару Фрідріха Вільгельма I, мала шестеро дітей;
• Доротея Сабіна (1576—1598) — одружена не була, дітей не мала;
• Вольфганг Вільгельм (1578—1653) — пфальцграф та герцог Нойбургу, а також герцог Юліх-Бергу у 1614—1653 роках, був тричі одруженим, мав трьох дітей, з яких дорослого віку досяг лише старший син;
• Оттон Генріх (1580—1581) — прожив 4 місяці;
• Август (1582—1632) — пфальцграф та герцог Зульцбаху у 1614—1632 роках, був одруженим із Ядвіґою Гольштейн-Готторптською, мав семеро дітей;
• Амалія Ядвіґа (1584—1607) — одружена не була, дітей не мала;
• Йоганн Фрідріх (1587—1644) — пфальцграф та герцог Гільпольштайну, був одруженим із Софією Агнесою Гессен-Дармштадтською, мав восьмеро дітей, які померли в ранньому віці;
• Софія Барбара (1590—1591) — прожила півтора роки.

Релігійна байдужість Дюссельдорфу призвела навіть до того, що після заміжжя принцеси виникли сумніви у її релігійній приналежності. Втім, вони швидко припинилися. Протягом усього життя Анна віддано вивчала Біблію та вчення протестантської церкви. Також полюбляла прогулки у сільській місцевості, виявляла великий інтерес до світу рослин і тварин, цікавилася фармацевтичними питаннями.[3]

Зі смертю бездітного молодшого брата герцогині у 1609 році, Юліх-Клеве-Берг залишився без спадкоємця, й Філіп Людвіг заявив про свої права на ці землі. Чоловіки або родичі сестер Анни зробили те саме, й це дало початок війні за Клевський спадок. Конфлікт був частково вичерпаний Ксантенським миром у листопаді 1614 року, за яким Пфальц-Нойбургу відійшли герцогства Юліх і Берг, а також землі Равенштайну, а решту отримав Бранденбург.[5] Втім, війська союзників виведені не були, і фактично суперечка тривала до 1666 року.[6][7]

Замок Гохштедт

Оскільки Філіп Людвіг помер у серпні 1614 року, Анна передала свої права на батьківське герцогство їхньому старшому синові, незважаючи на перехід того у католицтво, хоча й була глибоко вражена цим вчинком.[8] Вольфганг Вільгельм у договорі від 5 травня 1615 року підтвердив удовині землі матері. Сама герцогиня до кінця життя сповідувала протестантизм, про що свідчить роспис замкової каплиці Гохштедту, який зберігся до нашого часу. Від 1615 року і до самої смерті Анна мешкала в Гохштедті.[4]

Пішла з життя 16 жовтня 1632 у розпал Тридцятилітньої війни. Була похована у 1633 році у князівській крипті церкви Святого Мартіна в Лауїнгені.[9]