Анна Цельська

У 1394, після смерті батька і другого одруження своєї матері, попала під опіку свого дядька, графа Германа ІІ фон Цельє[3]. Наприкінці 1400 років до Цельє прибуло польське посольство, у складі якого були Іван з Обехова, Гінча з Роґува та Ян з Островця. Вони прибули за наказом польського короля Владислава II Ягайла з метою укладання з графом Германом попередньої шлюбної угоди між Владиславом та Анною. Згідно з традицією вже помираюча Ядвіґа Анжуйська нібито рекомендувала, щоб Анна після неї зайняла польський трон[3]. 23 квітня 1401 Папа Римський Боніфацій IX благословив майбутніх молодят, оскільки Анна була у третьому коліні спорідненою з першою дружиною Ягайла Ядвіґою.

16 липня 1401 року Анна прибула до Кракова, однак шлюб відкладався вісім місяців. 29 січня 1402 року у Кафедральному соборі святих Станіслава і Вацлава на Вавелі Анна Цельська стала другою дружиною Владислава Ягайла. 25 лютого 1403 у тому ж самому соборі Анна була коронована на короля Польщі.

Завдяки шлюбу з Анною король Польщі зміцнив свою владу у Королівстві, одружуючись із представницею династії П'ястів по родинній лінії. Королева часто супроводжувала короля у численних подорожах. У 1405 році запросила на Вавель свого дядька Германа Цельського, у 1410 році — свого дядька Зигмунта Люксембурзького, який був послом німецького короля. У 1412 році разом з чоловіком організувала весілля княгині мазовецької Цимбарки і австрійського князя Ернста. У роках 1413—1414 перебувала у Литві в зв'язку з місією християнізації Жмуді[4].

У період одруження з Ягайлом Анну підозрюють у невірності[4]. 1407 року староста краківський Клеменс з Москожева (пол. Klemens z Moskorzewa) звинуватив королеву у зраді з польськими лицарями Якубом Кобилянським та Миколаєм Чайковським. Ці звинувачення були визнані неправдивими, архієпископ ґнєзенський Миколай Куровський зняв з Анни усі звинувачення. Роком пізніше була звинувачена у зраді з Яном Тенчинським, 1411 — з її недавнім захисником Миколаєм Куровським.