Ядвіга Анжуйська

Одне з зображень Ядвіги I (Марчелло Баччареллі)

Ядвіга I (Ян Матейко)

.

15 червня 1378 заручена з Вільгельмом — сином і спадкоємцем австрійського герцога Леопольда III Габсбурга і після досягнення 12-річного віку мала стати його дружиною. Відтоді виховувалась у віденському герцогському дворі.

Після смерті Людовика у 1382 повинна була разом з Вільгельмом успадкувати угорський престол, однак королевою Угорщини стала середня сестра Ядвіги Марія I Угорська. Незабаром польська шляхта, розчарована в особистій унії з Угорщиною, домоглася згоди на передачу Ядвізі польського престолу, призначеного для Марії. Ядвіга була коронована у Кракові 16 жовтня 1384 як король Польщі — Hedvig Rex Poloniæ. Чоловічий рід її титулу мав підкреслити, що вона була монархом, а не жінкою короля.

У 1386 завдяки Дмитру з Гораю розірване заручення з Вільгельмом і 18 лютого 1386 Ядвіга вийшла заміж за Великого князя Литовського Ягайла (коронований королем Польщі 3 березня 1386 під ім'ям Владислава II), що оформило Кревську унію 1385 року. Внаслідок укладення унії в Польщі встановилася система співправління Ядвіги I і Владислава II. На Ядвігу поклали обов'язок забезпечити спадковий характер Корони Русі. Ядвіга мала свою державну канцелярію, брала участь у вирішенні зовнішньополітичних питань. Мала доньку від Ягайла — Єлизавету (Ельжбету) Боніфацію (22/06/1399-13/07/1399).

У 1387 разом з польським військом, яке очолювали краківський каштелян, Доброгост; сандомирським Кшеслав; каліським воєводою, Сендзівоєм, сандомирським, Яном, краківським, Спитком з Мельштина — воєводами та Кристином з Острова — маршалком власного двору — очолила похід на Галицьку Русь і приєднала її до своєї держави. До того часу Королівство Русі належало її сестрі Марії та входило до складу Угорського королівства на правах особистої унії[1].

Ядвіга намагалася мирним шляхом вирішити територіальні проблеми між Польщею і Тевтонським орденом. У 1397–1398 вела переговори з великим магістром Тевтонського ордену Конрадом фон Юнінгеном з метою повернення Польщі Добжинської землі. Протидіяла політичній діяльності князя Вітовта, який намагався розірвати Кревську унію та відновити незалежність Литви. Ядвіга підтримувала розвиток науки та мистецтва, сприяла підготовці відновлення Краківського (Ягеллонського) університету.

22 червня 1399 вона народила дочку Ельжбету Боніфачо, яка померла 13 липня 1399 року. Ядвіга померла через чотири дні близько 13:00, ймовірно, від післяпологової гарячки.[2] Королева Ядвіга була похована у кафедральному соборі Кракова.

Печатка Королеви Ядвіги І Анжуйської. На печатці зокрема присутній Руський лев

• Ядвіга I увійшла в історію Польщі як єдина жінка-король. Незважаючи на те, що в повсякденній мові про Ядвігу кажуть «королева» (прикметник), офіційно цей титул давався дружинам королів, причому він не був пов'язаний з правами здійснення державної влади. Ядвіга ж була повноправним королем з усіма правами та обов'язками, відповідними даному титулу[3].

8 червня 1997 Папа Римський Іван Павло II канонізував Ядвігу I як Святу Ядвігу Королеву «матір трьох народів».

• Ядвіга Сілезька

• Грушевський М. Польсько-угорський спір за Галичину // Історія України-Руси. — Т. IV.
• Jadwiga a Jagiełło. — T. I. (англ.)
• Szajnocha K. Jadwiga i Jagiełło : 1374—1413 : opowiadanie historyczne. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядвіга Анжуйська

• Ядвіга, королева Польщі, св. // Українська католицька енциклопедія
• Ядвіґа // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Kolekcja tematyczna — św. Jadwiga królowa Polski (пол.)
• Święta królowa Jadwiga (пол.)
• Jadwiga «Święta» Andegaweńska (ID: dw.1912) (пол.)