Анодний захист

Ано́дний за́хист (англ. anode protection; нім. Anodenschutz) — електрохімічний захист металу, здатного пасивуватися анодною поляризацією, здійснюваною з допомогою зовнішнього джерела електричного струму або з'єднанням з катодним протектором[1].

Реалізується приєднання апаратури, яка виготовлена із нержавіючих і вуглецевих сталей, титану, цирконію тощо й працює в сильно агресивних середовищах, до позитивного полюса зовнішнього джерела постійного струму або до металу з більш позитивним потенціалом (катодний протектор), що дає змогу перетворити апаратуру в анод і тим самим захистити її від корозійного руйнування. Матеріалом катода, окрім платини, використовують хромонікелеві сталі (для кислот), кременистий чавун (для розчинів неорганічних солей, сірчаної кислоти), нікель (для лужних середовищ), а як катодний протектор — вуглеграфіт, діоксид марганцю, магнетит, діоксид свинцю.

Див. також

Примітки
  1. ДСТУ 3830-98 Корозія металів і сплавів. Терміни та визначення основних понять.

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Глосарій термінів з хімії // Й.Опейда, О.Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім.. Л.М.Литвиненка НАН України, Донецький національний університет - Донецьк:»Вебер», 2008. – 758 с. ISBN 978-966-335-206-0
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.