Анодування

Анодува́ння (анодне окиснення, анодне оксидування[1]) — процес електролітичного окиснення, при якому поверхневий шар металу, наприклад алюмінію, магнію, цинку та сплавів на їх основі, перетворюється в покриття (оксидну плівку) з захисними, декоративними чи функційними властивостями[1]. Метал для анодування в електролізері виступає анодом.

Карабіни, поверхневий шар, яких отриманий методом анодного оксидування

Тестові зразки для перевірки або демонстрації механічних властивостей матеріалів. Авіаційний алюміній Д-16 та В95. Покриття - Ан.Окс.

Утворена анодна оксидна плівка (завтовшки 1…200 мкм) захищає метал від корозії, має електроізоляційні властивості, покращує зовнішній вигляд виробу, корозійну стійкість, стійкість до стирання, поверхневу твердість тощо. Метод застосовується у машинобудуванні (для захисту виробів від корозії), приладобудуванні (для декоративного оздоблення і захисту приладів від механічного та хімічного впливу), у туристичному спорядженні, у виробництві деталей літаків, радіоапаратури тощо.

Казанок з анодованого і звичайного алюмінію

Примітки

ДСТУ 2491-94 Покриття металеві та неметалеві неорганічні. Терміни та визначення.

Джерела

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Глосарій термінів з хімії / уклад. Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Дон. : Вебер, 2008. — 738 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
Аверьянов Е. Е. Справочник по анодированию. — М.: Машиностроение, 1988. — 224 с. — ISBN 5-217-00273-5. (рос.)
Юнг Л. Анодные оксидные пленки. — Л.: Энергия, 1967. — 232 с. (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[DSTY2491-1] ДСТУ 2491-94 Покриття металеві та неметалеві неорганічні. Терміни та визначення.