Анрі Ланглуа

Анрі́ Ланґлуа́ (фр. Henri Langlois; 13 листопада 1914(19141113), Ізмір, Османська імперія — 13 січня 1977, Париж) — французький історик кіно, архівіст, один із засновників Французької сінематеки та її директор протягом багатьох років.

Анрі Ланґлуа
Henri Langlois
Дата народження 13 листопада 1914(1914-11-13)
Місце народження Ізмір, Османська імперія
Дата смерті 13 січня 1977(1977-01-13) (62 роки)
Місце смерті Париж, Франція
Поховання
цвинтар Монпарнас : 
Національність француз
Громадянство  Франція
Професія історик кіно, архівіст
IMDb ID 0486581
Нагороди та премії
Почесний Оскар (1974)
Анрі Ланглуа у Вікісховищі

Біографія да діяльність

Анрі Ланґлуа народився в Ізмірі (Оманська імперія, зараз Туреччина). Його батько був журналістом, мати, що мала американські корені, належала до сім'ї бостонських художників[1]. Навчався в Ліцеї Кондорсе в Парижі, та, отримавши диплом бакалавра, працював журналістом.

У грудні 1935 році разом з Жоржем Франжю створив кіноклуб Кіногурток для перегляду й обговорення класичних творів німого кіно. Завдяки Кіногуртку, Ланґлуа познайомився з Жоржем Мельєсом, який згодом став першим хранителем Французької сінематеки[1].

Офіційно Сінематека була заснована у 1936 році зусиллями Ланґлуа, Жоржа Франжю та Жана Мітрі́ як некомерційна організація, метою якої було збереження, реставрація і демонстрація фільмів.[2] З часу створення Сінематеки Ланґлуа був її незмінним директором. У 1938 році він взяв участь у заснуванні Міжнародної федерації кіноархівів, а з 1939 року, після конгресу ФІАФ у Нью-Йорку, врахувавши заслуги Анрі Лаглуа у строенні Французької сінематеки, яка стала на той час найбільшим кіносховищем у Європі, його було обрано главою ФІАФ.

У післявоєнний час Анрі Ланґлуа став впливовою фігурою в колі молодих критиків і кінематографістів, що часто відвідували Сінематеку і які згодом сталі відомими, як «Нова хвиля» (фр. Nouvelle vague). Наголошуючи на впливі Ланґлуа, їх іноді називають «Дітьми Сінематеки» (фр. Les enfants de la cinémathèque).

У 1968-му напередодні студентських заворушень у Парижі французький міністр культури Андре Мальро спробував змістити Ланґлуа з поста директора Сінематеки. Дії Мальро викликали протест французьких і зарубіжних кінематографістів, включаючи діячів «Нової хвилі». Під тиском громадськості Мальро скасував своє рішення, і Ланґлуа залишився на посаді.

Визнання

Ланґлуа як піонера архівної справи в кіно визнано одним з найвидатніших діячів в історії кінематографу.[3] У 1974 році він удостоєний почесного «Оскара» за свою діяльність. Ім'я Ланґлуа носить площа в XIII окрузі Парижа.

З 2006 року на Міжнародному кінофестивалі кінематографічної спадщини у Венсенні вручається приз імені Анрі Ланґлуа.

У 1970 році було створено англомовний документальний фільм Henri Langlois. У 2005-му режисер Жак Рішар зняв ще один фільм про діяльність Ланґлуа — The Phantom of the Cinémathèque, що включає інтерв'ю з його друзями і колегами. З ігрових фільмів з ім'ям директора Сінематеки пов'язані «Вкрадені поцілунки» (1968), які режисер Франсуа Трюффо присвятив Ланґлуа, а також «Мрійники» (2003) Бернардо Бертолуччі, де використана кінохроніка травневих подій 1968 року.

Примітки
  1. Жорж П. Ланґлуа, Гленн Майрент. Анри Ланґлуа, первый гражданин кинематографа // Искусство кино. — М., 2001. — Вип. № 5 (травень).(рос.)
  2. FFrance Magazine: La Cinémathèque Française Архівовано 16 березня 2008 у Wayback Machine.(англ.)
  3. Henri Langlois: Phantom of the Cinematheque (2004)(англ.)

Література
  • Roud, Richard (1983) A Passion for Films: Henri Langlois and the Cinematheque Francaise. London: Secker and Warburg; New York: Viking Press

Джерела
  • Ланґлуа Анри // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.