Мрійники (фільм)

Дія картини відбувається у Франції в Парижі травня 1968 р., коли під час європейської контркультурної революції студенти будували барикади.

Молодий американець Метью (Пітт) приїздить у Париж, де знаходить друзів — Ізабель (Ева Грін) та її брата Тео (Гаррель). Трійця юних мрійників у відсутності батьків влаштовує дивовижну кіноманську гру: у них — своя реальність, свій світ — світ кіно. Дні і ночі безперервно вони дивляться фільми і не виходять з дому …

Кіно стало їхнім життям. Спочатку це просто захоплення, потім — складна павутина психологічних і сексуальних відносин. Тим часом, безлади на вулицях Парижа досягають своєї кульмінації …

Перший проект сценарію був адаптацією Гілбертом Адером свого власного роману «Мрійники» (англ. The Holy Innocents). Під час попереднього виробництва, Бертолуччі внесені зміни: він опустив гомосексуальний вміст — сцени з роману, які зображують секс Меттью і Тео — яких він вважав «занадто багато».

На початку роль Метью пропонувалась Леонарду Ді Капріо і Джейку Гілленхаалу; Ді Капріо відмовився, тому що він був зайнятий у попередньому виробництві з Авіатор, а Гілленхаал — відмовився через наявність оголених сцен. Бертолуччі спочатку думав, що Майкл Пітт не підходить для ролі і кинув іншого актора, але потім змінив свою думку і дав Пітту роль якраз перед початком зйомок.

Поєднавши дві свої найулюбленіші теми — еротика і революція, — Бертолуччі досяг досить цікавого результату, який є якщо й не творчою перемогою, то принаймні яскравим кінотвором, котрий змусив світ згадати про 62-річного маестро.

Звичайно ж, це не шедевр рівня «Конформіста» та «Останнього танго в Парижі», і у ньому немає роздумів про роль індивідууму в історії, як у «Двадцятому столітті» чи «Останньому імператорі».

Персонажі нового фільму видатного італійського режисера — люди цілком пересічні: їх напівдитячий бунт, «міні-революція» зводиться до життя втрьох у батьківській спальні. Однак Бертолуччі, без жодних ілюзій ставлячись до своїх героїв, все ж таки дозволяє собі у розповіді про молодість, анархію і кіно певну дозу романтики. «Без наївних і часто саморуйнівних бунтів 60-х не було б того рівня свобод особистості, що є зараз, не було б подальших культурних та соціальних змін у суспільстві», — вважає класик світового кіно.

• 2004
  • 3 премії Срібна стрічка Національного синдикату кіножурналістів Італії Нагороди: Найкращий режисер (Бернардо Бертолуччі), Найкращий постановник (Фабіо Чанкетті), Найкращий монтаж (Якопо Квадрі)
  • Премія Гойя у номінації «Найкращий європейський фільм»

• www.foxsearchlight.com/thedreamers/ — офіційний сайт «Мрійники».
• The Dreamers на сайті IMDb (англ.)
• The Dreamers на сайті AllMovie (англ.)
• The Dreamers на сайті Box Office Mojo (англ.)
• The Dreamers на сайті Rotten Tomatoes (англ.)