Анрі Лафонтен

Лафонтен народився 22 квітня 1854 року в Брюсселі. У 1877 році закінчивши Вільний університет Брюсселя зі ступенем доктора права, почав працювати адвокатом в Брюссельському апеляційному суді. Крім того був активним захисником прав жінок та у 1890 році заснував Бельгійську лігу з прав жінок. У 1893 році отримав звання професора міжнародного права, а через два роки був обраний у бельгійський Сенат як член Соціалістичної партії. З 1919 по 1932 рік займав пост віце-голови Сенату.

У 1895 році разом з Полом Отле заснував Палату документації (у 1907 році перетворилась на Союз міжнародних асоціацій), а пізніше у співпраці з ним же створив систему класифікації інформації, що отримала назву Універсальна десяткова класифікація.

Будучи інтернаціоналістом, Лафонтен виступав прибічником Ліги Націй, а також висловлювався на користь роззброєння та вирішення міжнародних суперечок шляхом арбітражу. Він брав участь в діяльності Міжнародного бюро миру, де з 1907 року займав пост голови. Займав цей пост до своєї смерті у 1943 році.[1] За свою діяльність у 1913 році був удостоєний Нобелівської премії миру «як дійсний лідер народного руху за мир у Європі».

Лафонтен був членом бельгійської делегації на Паризькій мирній конференції 1919 року, а також представляв країну на асамблеї Ліги Націй в 1920 та у 1921 роках. Виступав за координацію зусиль всіх пацифіських організацій.[2]

Він був ініційований в брюссельській масонській ложі «Друзі філантропії» № 1 Великого сходу Бельгії. Він також був одним із засновників змішаного масонського ордена Право людини у Бельгії.

Помер він в 1943 році в Брюсселі у віці 89 років.