Антанас Мацкявічус
Антанас Мацкявічус (лит. Antanas Mackevičius, пол. Antoni Mackiewicz; 14 червня 1828 — 16 грудня 1863) — литовський священник, оди із ініціаторів і лідерів Січневого повстання у Литві.
| Антанас Мацкявічус | |
|---|---|
| лит. Antanas Mackevičius | |
.jpeg.webp) | |
| Народився |
14 червня 1828 Q12677112?, Расейняйський район, Литва |
| Помер |
16 грудня 1863 (35 років) Ковно, Російська імперія[1] ·повішення |
| Діяльність | священник |
| Відомий завдяки | Католицький священник, діяч Січневого повстання |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Конфесія | католицька церква |
Біографія
Народився в дрібній шляхетській родині. Закінчив серендню освіту у Вільнюсі, в 1846 переїхав до Києва навчатися в університеті. в цей час в Європі відбувались події революції 1848—1849 років, які дуже вплинули на молодого Антанаса. Він починає розмірковувати над можливість визволення Литви з-під російської влади. В 1859 році він покидає Київ і вступає до Варняйської семінарії. Отримавши духовний сан, він з 1853 по 1855 служить вікарієм в містечку Крякянава, а з 1856 по 1862 в селі Паберже.
В цей час він активно знайомиться з майбутніми діячами повстання. Так, в 1862 році у Вільнюсі він знайомиться з Зигмунтом Сераковським і Кастусем Калиновським, а в серпні того ж року був присутнім на весіллі Зигмунта Сераковського.
Антанас Мацкявічус був одним із перших, хто підняв прапор повстання. 23 березня 1863 року він прочитав в церкві Маніфест Національного Уряду, і на чолі загону з 250 селян-повстанців рушив назустріч царським військам. Перший бій відбувся 14 березня, де об'єднаний загін Антанаса Мацкявічуса і Болесловаса Длускіса розбили загін росіян. 6 квітня Антанас приєднався до об'єднаної партизанської армії Сераковського.
Після страти Сераковського став командиром партизанських загонів на Ковенщині. В кінці серпня Калиновський призначив Антанаса політичним комісаром губернії. Він продовжував партизанити в лісах до 13 листопада, коли під Вількієюйого загін було остаточно розбито. Він наказав повстанцям продовжити боротьбу весною, а сам планував поїхати до Франції.
5 грудня був схоплений російськими жандармами при переправі через Неман. З свідченнями, він планував відправитись до Варшави, а звідти до Парижу через Берлін. Після того. як Антанас відмовився видати інших повстанців, 16 грудня 1863 року за прямим наказом Михайла Муравйов-Віленського був страчений через повішення.
Увічнення пам'яті
- Присвячена експозиція в музеї міста Кедайняй
- В селі Паберже, при храмі, де служив Мацкявічус є меморіальна експозиція
- Поблизу Крякянави встановлений меморіальний камінь
Меморіал в Рінгове
Меморіал біля Крякянави_.JPG.webp)
Меморіал в Каунасі
Примітки
- Мацкявичюс Антанас // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
Література
- Juozas Žiugžda. Sukilimo slopintojų rankose. Antanas Mackevičius. – V.: 1971. — p. 151—163.
- Ona Maksimaitienė, Rita Strazdūnaitė. Acta historica lituanica XV. Antanas Mackevičius: Laiškai ir parodymai. — V.: Lietuvos TSR Mokslų Akademijos Istorijos institutas, 1988.
- Arūnas Gumuliauskas. Baudžiavos panaikinimas ir 1863 m. sukilimas. Lietuva: nuo valstybės susikūrimo iki valstybės atkūrimo. — V.: 1993. — p. 229—232.
- Gediminas Ilgūnas. Antanas Mackevičius: sukilimo žygiai ir kovos. — V.: Versus aureus, 2007. — 303 p.: iliustr. — ISBN 978-9955-34-009-6
- Stanisław Łaniec, Ksiądz Antoni Mackiewicz w latach manifestacji, konspiracji i powstania (1861—1863), Olsztyn 2001.
- Eligiusz Kozłowski, Antoni Mackiewicz, w: Polski Słownik Biograficzny, t. XIX, Wrocław 1974, s. 84-85.
- Тімоті Снайдер. Перетворення націй. Польща, Україна, Литва, Білорусь. Переклад з англійської: Антон Котенко, Олександр Надтока. Київ: Дух і літера, 2012. ISBN 978-966-378-245-4